Якщо ваша прокрастинація в одній сфері допомагає вам висловити власні цінності в іншій сфері, тоді вона каже вам щось важливе, і вам варто спробувати зрозуміти це. Та якщо прокрастинація втручається у вашу спроможність жити за власними цінностями, тоді ви позбавляєте себе відчуття цілісності, яке виникає, коли людина живе в гармонії зі своїм істинним «я».
Інтеграція
Це відчуття гармонії свідчить про функціонування здорової системи. Здорова система узгоджена і цілісна, не занадто жорстка і не надто хаотична.[180] Узгодженість системи можна помітити в організації будь-якого типу — на підприємстві, в сім’ї, у тілі чи в особистості. Коли ваша система особистості занадто жорстка, ви змушуєте себе дотримуватися перфекціоністичних вимог, що призводять до прокрастинації; ви продовжуєте робити одне й те саме знову і знову, незалежно від того, чи це ефективно; ваші очікування від інших незмінні; і ви відчуваєте внутрішнє сум’яття, коли уявляєте, що життя розвиватиметься так і так, а виходить якось інакше. З іншого боку, хаотична система особистості свідчить про неорганізованість: ви спантеличені тим, хто ви є і чого хочете; вас роздирають неприємності та конфлікти; або ж не знаходите собі місця, гарячково намагаючись в останню хвилину вирішити наслідки прокрастинації, — ви функціонуєте нецілісно. Коли ви надто жорсткі або надто хаотичні, ви втрачаєте свою вроджену свободу та спонтанність. Хай там як, ви ризикуєте власними життєвими силами. А це просто вбиває.
Якщо ж натомість ви маєте на меті створити узгоджену систему особистості, ви рухаєтеся в напрям життєдайності, гармонії та балансу. Це допоможе вам розвинути стійкість для експериментів і досліджень, — з переконанням, що ви можете витримати все, що на вас чекає. Віра у власну стійкість допоможе вам бути впевненішими. А ця впевненість стане наріжним каменем вашого сприйняття себе.
Коли ви визначаєте себе як стійку людину, а не як людину, що мусить бути успішною, ви розриваєте рівняння самоцінності, яке ми представляли в попередніх розділах, і ні успішність виконання роботи, ні ваші здібності не свідчать про вашу цінність як людини.
Прокурор та адвокат всередині вас
Досягти стану стійкості непросто. Прокрастинатори схильні оцінювати свої почуття та дії суворо й жорстко. Вони постійно порівнюють себе з якимсь стандартом, що начебто зображає правильну людину і правильний спосіб виконання дій — ніби в реальності існує один-єдиний правильний шлях. Прокрастинатори дуже суворі до себе. Насправді, «внутрішній суддя», який живе всередині декого з них, часто буває таким критичним, упередженим і невблаганним, що його доцільніше назвати не суддею, а «прокурором». Суддя заслуховує докази всіх сторін і намагається ухвалити справедливе рішення. Прокурор хоче довести провину й представляє лише ті докази, які допоможуть обвинуваченню. Внутрішній прокурор має необмежену свободу дій і може здійснювати злісні напади на особистість, коли йому заманеться. Він діє, як затятий ворог, безжалісно лупить по болючих точках обманутих надій, тисне на слабкості, пророкує провали й не пропонує заспокоєння чи заохочення на майбутнє.
Окремі аспекти критики внутрішнього прокурора змінюються залежно від того, що найбільше болить у прокрастинатора. Людина, яка боїться надмірного успіху, може почути, як внутрішній прокурор каже: «Та хто ти взагалі такий? З чого ти взяв, що ти витримаєш тиск людини, яка має власну компанію? Хто ти такий, щоби відібрати бізнес у людей, які були твоїми друзями?». Той, хто опирається контролю, може почути: «Лише слабак взявся би за це замовлення. Ти не встигнеш озирнутися, як вони втопчуть тебе в грязюку». На жаль, у багатьох людей критичний голос внутрішнього прокурора керує їхнім життям і не стрічає жодного опору.
Аби протистояти звинуваченням свого внутрішнього прокурора, у прокрастинаторів може виникнути інший внутрішній голос, голос «адвоката», який говорив би від їхнього імені. Девід, адвокат, котрий прагнув блискуче підготуватися до кожної справи, записав розмову між своїм внутрішнім прокурором та своїм нещодавно «найнятим» внутрішнім адвокатом. Вам варто спробувати таку саму вправу, подумки або на письмі.
Прокурор: Ти тупий ідіот! Ти знову налажав. Ти не такий розумний, щоби працювати на цю фірму, і рано чи пізно вони тебе викриють.
Адвокат: Я впорався би краще, якби розпочав раніше.
П.: Краще би ти не затягував так довго.
А.: У мене було багато інших справ.
П.: Ти завжди виправдовуєшся. У тебе як не одне, то інше.
180
Siegel, D. J. (2007). The mindful brain: Reflection and attunement in the cultivation of well-being. New York: W. W. Norton.