Вправляйтеся у визначенні кількості часу. Чи можете ви передбачити, скільки точно часу піде на виконання певних справ? Іноді люди недооцінюють ситуацію, думаючи: «Я можу прочитати “Війну і мир” за якихось дві ночі» або «Для заповнення податкової декларації мені вистачить кілька годин». Іноді прокрастинатори переоцінюють необхідну кількість часу, відкладаючи проект, наприклад прибирання в підвалі, з думкою: «Я не можу зробити цього зараз, бо це займе цілу вічність». В обох випадках вони в результаті не роблять нічого.
Хімія мозку впливає на нашу здатність точно визначати час. Коли бракує нейромедіатора дофаміна, ваш мозковий годинник, який відміряє часові інтервали, збивається. Здатність підраховувати, скільки часу минуло, також зменшується з віком.[200] Якщо ваш розрахунок часу не працює, то вам, можливо, доведеться повправлятися у визначенні кількості часу.
Один зі способів, завдяки якому можна перестати видавати бажане за дійсне та покращити свою здатність визначати час, — це порівнювати свої очікування про те, скільки часу піде на справи, з тим, що фактично відбувається, коли ви їх робите. Наприклад, прикиньте, скільки часу минає від моменту, коли ви чуєте зранку сигнал будильника, до моменту, коли ви виходите з дому, а тоді перевірте себе за годинником. Або вгадайте, скільки часу вам доведеться відповідати на електронні листи, а тоді подивіться скільки часу пішло насправді на виконання цієї роботи. Або ж визначте, скільки часу займає поїздка з одного кінця міста в інший. Один прокрастинатор, бізнесмен із Нью-Йорка, планував свої поїздки на Лонг-Айленд за допомогою такого розрахунку: «Це займає 45 хвилин без заторів». Так, це схоже на правду, але чи він хоч колись добирався на Лонг-Айленд без заторів?
Вчіться використовувати маленькі відрізки часу. Алан Лакейн висунув чудову ідею для прокрастинаторів, описавши у своїй книзі «Як взяти під контроль свій час і своє життя» метод «швейцарського сиру».[201] Він рекомендує «забивати дірки» у великому завданні, використовуючи маленькі відрізки часу, замість чекати на один великий Часовий блок. Ця техніка може бути для вас надзвичайно дієвою, щоб розпочати проект або щоб підтримувати в собі рушійну силу, якщо ви вже розпочали.
Техніка швейцарського сиру корисна тим, що допомагає цінувати будь-який часовий проміжок, хай який він малий. Той факт, що робота над досягненням вашої цілі вимагає 10 годин, не означає, що вам потрібно чекати на появу у вас десятигодинного відрізку часу. Є багато надзвичайно важливих кроків, які ви можете зробити за якихось 15, 10 чи навіть 5 хвилин. Якщо вас лякає і це, ви можете розпочати й з однієї хвилини. Якщо ви намагайтеся не заходити в кімнату, де на вас чекають всі ваші незавершені проекти, ви можете просто постояти в ній 15 хвилин, дихати і звикати до неї. Якщо вам потрібно зробити багато організаційної роботи, використайте кілька хвилин, аби знайти коробку чи папки з файлами. Кожний крок у напрямі до вашої мети — це на один крок більше, ніж ви би зробили, якби продовжували його уникати.
У вас можуть і випадково з’являтися короткі часові проміжки. Коли колега скасовує зустріч, яка мала тривати півгодини, то ви отримуєте вільних 30 хвилин. Якщо ви закінчили свої телефонні дзвінки за 10 хвилин до виходу з офісу, ці десять хвилин можна використати з користю.
Метод швейцарського сиру має кілька переваг, від яких прокрастинатори виграють особливо. Насамперед він реалістичний. Значно реальніше тут чи там знайти 15–30 хвилин, аніж велику кількість вільного часу. Чекати, поки у вас з’явиться великий обсяг вільного часу, можна вічно.
Крім того, якщо ви використовуєте невеликий відрізок часу, у вас є природне обмеження. Прокрастинаторам корисно встановлювати собі часові обмеження. Це допоможе вам кинути виклик фантастичним уявленням про те, що одного дня у вас буде багато часу, і ви зберетеся з силами й робитимете роботу, поки не завершите. Така кількість часу і така кількість зусиль трапляються рідко і ще рідше збігаються.
200
Meck, W. H. (2005). Neuropsychology of timing and time perception. Brain and Cognition, 58(1), 1–8.