Найсуворішими докорами Бог намагався пробудити у відпавшому народі усвідомлення небезпеки повного знищення. Через Осію й Амоса Він посилав вістку за вісткою десятьом племенам, закликаючи до повного розкаяння, попереджаючи про нове лихо за порушення Божої волі. “Ви беззаконня орали, — говорить Осія, — пожинали кривду, їли плід брехні. Ти надіявся на твої колісниці, на кількість війська свого. Метушня у твоїм війську підніметься; і всі твердині твої поруйновані будуть... Удосвіта з царя Ізраїлю і сліду не стане!”.(Осії 10:13-15)
Про Єфрема*[2] пророк повідомляє: “Його силу чужинці поїдають, а він про те й не знає. Вже й волосся посивіло в нього, а він того не знає”. “Відкинув Ізраїль добро!”, “Судом побитий”. Не здатні усвідомити згубні наслідки свого гріховного життя, десять племен повинні були незабаром “блукати між народами”.(Осії 7:9; 8:3; 5:11, 9:17)
Деякі вожді Ізраїлю болісно переживали втрату престижу і бажали повернути його. Однак замість того, щоб змінити спосіб життя, який призвів до послаблення царства, вони вперто продовжували чинити беззаконня і тішили себе надією, що при нагоді досягнуть бажаної політичної могутності через укладання союзів з язичниками. “Коли ж побачив Єфрем свою неміч у а Юда — свою рану, то пішов Єфрем до Ашшура”. “Єфрем став, наче голубка, — проста й немудра: кличе Єгипет, а йде в Ассирію”. “Умову укладають з Ашшуром”.(Осії 5:13, 7:11; 12:2)
Через Божого мужа, котрий постав перед жертовником у Бет-Елі, через Іллю та Єлисея, Амоса й Осію Господь неодноразово попереджав десять племен про згубні наслідки непослуху. Однак, незважаючи на докори й благання, Ізраїль все глибше занурювався у відступництво. “Ізраїль зробився упертим, немов та телиця”, — говорив Господь. “Народ Мій схильний відпадати від Мене”.(Осії 4:16; 11:7)
Не раз важкі суди Неба уражали непокірний народ. “Я навчав їх через пророків, — скаржився Бог, — грозив їм словами Моїх уст, і суд Мій виходить наче світло. Бо Я милости хочу, а не жертви, і Богопізнання — більше від цілопалень. Але вони Заповіт Мій порушили і зрадили Мене там”.(Осії 6:5-7)
Нарешті їм було сказано: “Послухайте слова Господнього, Ізраїлеві сини... Тому, що забув ти Закон свого Бога, забуду і Я синів твоїх. Чим більше розмножуються, тим більше грішать проти Мене. їхню славу переміню на ганьбу!... Я покараю його за його поведінку, відплачу йому згідно вчинків його”.(Осії 4:1,6-9)
Беззаконня Ізраїлю за останні півстоліття перед ассирійським полоном було подібне до беззаконня днів Ноя та кожної іншої епохи, коли люди відкидали Бога і повністю віддавалися гріху. Звеличення природи понад Богом природи, поклоніння творінню замість Творця завжди призводило до великого зла. Так сталося і з ізраїльським народом, який, поклоняючись Ваалові й Астарті та віддаючи шану силам природи, розірвав свій зв'язок з усім тим, що підносить людину, ушляхетнює її, а тому став легкою здобиччю спокуси. Ці заблудлі поклонники чужих богів зруйнували будь-який захист душі, тому не могли вже опиратися гріху й опинилися у полоні порочних людських пристрастей.
Пророки підносили свої голоси проти тогочасних утисків, кричущої несправедливості, надмірної розкоші і марнотратства, безсоромних гульбищ і пияцтва, жахливої аморальності і розпусти, та їхні протести і викриття гріха були даремними. “Вони ненавидять суддю у брамі, — звіщав Амос, — і бридяться тими, хто говорить правду... Ви утискаєте праведника, берете викуп і відпихаєте убогого у брамі”.(Амоса 5:10,12)
Такими були наслідки встановлення Єровоамом двох відлитих із золота тельців. Початкове відхилення від усталених форм поклоніння призвело до запровадження непристойних язичеських обрядів, поки, врешті-решт, усі мешканці краю не стали обожнювати природу, залишивши свого Творця, “глибоко зіпсулися вони”.(Осії 9:9)
Пророки продовжували протестувати проти такого беззаконня, благаючи народ повернутися на шлях праведності. “Засійте собі правду, жніть плід любові, — благав Осія, — оріть собі цілину, бо час навернутися до Господа, поки Він прийде і виллє вам дощем правду”. “А ти до Бога свого навернись, пильнуй любов та правду і завжди надійся на Бога свого” “Повернися, Ізраїлю, до Господа, Бога свого, бо ти спіткнувся через провину свою... скажіть Йому: ‘Прости нам усяку провину, та прийми те, що добре’”.(Осії 10:12; 12:7; 14:2-3)
Порушники Божого Закону отримали багато можливостей покаятися. Навіть в час їхнього найбільшого відступництва та крайньої нужди Бог посилав їм вістку прощення і надії: “Погубив ти себе, о Ізраїлю, — проголосив Він, — бо лише в Мені — опора твоя! Де цар твій тепер? Нехай він спасе тебе”.(Осії 13:9-10)
“Ходіть і повернемося до Господа, — благав пророк, — бо Він поранив, Він і вилікує, Він ударив, Він і рани перев'яже! Оживить Він нас через два дні, а на третій на ноги поставить, — і будемо жити перед обличчям Його. І пізнаймо, намагаймося пізнати Господа! Його прибуття певне, мов зірниця; Він прийде до нас, як дощ, немов весняний дощ, що зрошує землю”.(Осії 6:1-3)
Господь пропонував зцілення і мир усім, котрі опинилися у тенетах сатани і втратили з поля зору віковічний План визволення грішників. “Я вилікую їхню зраду; Я полюбив їх добровільно, — говорить Господь, — бо Мій гнів від них відвернувся. Я буду для Ізраїля росою, розцвіте він, неначе лілея, і пустить коріння своє, мов Ліван. Далеко розростуться його паростки, і буде його краса, мов оливне дерево, а пахощі його — мов Ліван. Навернуться ті, що сиділи під тінню його, пшеницю оброблятимуть вони й зацвітуть, неначе лоза виноградна, будуть згадувати його, немов ліванське вино. Єфрем скаже: що мені до ідолів? Я відповідаю і дивлюсь на нього. Я для нього немов кипарис зелений, від Мене буде твій плід.
Хто мудрий, нехай зрозуміє! Розумний нехай це знає! Бо праві Господні дороги, і праведні ходять по них, а грішні на них спіткнуться”.(Осії 14:5-10)
Бог обіцяє благословення усім, хто шукатиме Його. “Наверніться до Мене, — запрошує Господь, — і живіть. І не шукайте Бет-Елу, та до Гілгалу не ходіть, і через Версавію не проходьте, бо Гілгал таки піде в неволю, і марнотою стане Бет-Ел... Шукайте добра, а не зла, щоб могли ви жити, і буде із вами Господь, Бог Саваот, так, як кажете ви. Ненавидьте зло й полюбіть добро, і правосуддя поставте у брамі, — може, змилується Господь, Бог Саваот, над решткою Йосифа”.(Амоса 5:4-5,14-15)
Але більшість із тих, хто чув ці запрошення, відмовилися скористатися ними. Слова Божих вісників настільки суперечили нечестивим бажанням нерозкаяних сердець, що язичницький священик із Бет-Елу послав сказати ізраїльському цареві: “Амос змовився на тебе серед ізраїлевого дому. Країна вже не може терпіти всіх його слів!”.( Амоса 7:10)
Через пророка Осію Господь сказав: “Коли Я лікую Ізраїля, то виявляю гріх Єфремів та зло Самарії. Гордість Ізраїля свідчить проти нього, але вони не повертаються до Господа, Бога свого. І уважні на все те, Його не шукають”.(Осії 7:1,10)
Від покоління до покоління Господь терпів Своїх свавільних дітей; навіть тепер під час явного заколоту Він мав намір відкритися їм як Бог, Який бажає врятувати їх. “Що Мені робити з тобою, Єфреме? Як Мені діяти з тобою, Юдо? — вигукує Він. — Ваша любов, немов мряка уранці, і мов роса, що зникає уранці”.(Осії 6:4)
Беззаконня, яке поширилося по всій країні, не піддавалось викоріненню, тому Ізраїлю був виголошений жахливий вирок: “Прилучився до ідолів Єфрем, — залиш його!” “Прийшли дні відвідин, прийшли дні відплати! Ізраїль мусить пізнати це”.(Осії 4:17; 9:7)
Тепер десять племен Ізраїлю мали пожинати плоди відступництва, започаткованого встановленням чужих жертовників у Бет-Елі і Дані. До них були звернені Божі слова: “Відкинув Я теля твоє, Самаріє! Мій гнів палає над ними. Коли, нарешті, вони очистяться від провини своєї? Бо він (ідол) від Ізраїля походить. Зробив його ремісник, і він — не Бог. Теля самарійське на кавалки розлетиться”. “Через теля Бет-Авену будуть у страсі мешканці Самарії; в жалобі опинився через нього народ його, а жерці плакатимуть над ним... Та й його самого віднесуть в Ассирію цареві великому в дар”(Осії 8:5-6; 10:5-6) (Сеннахириму).
2
Пророк Осія часто посилався на Єфрема, який з усіх колін Ізраїлю зайшов найдалі у відступництві і став символом народу-бунтівника (прим, авт.)