Ґрос знову ствердно киває.
— Ви бачили хмари над містом нині пополудні? Між другою і третьою вони були рівні, як стіл. Жоден природний клімат не передбачає в стратосфері симетричних форм. Якщо сьогодні після обіду знову розприскували загадковий вірус, можна сподіватися, що вже ввечері будуть нові жертви.
Лунає третій дзвінок, оголошуючи про початок вистави. Інспектор Маус супиться, чуючи його.
— Коротше кажучи, Білий, я хочу, щоб завтра вранці ви мені зателефонували, і ми детально обговоримо звернення до громадськості, яке передасть ваша австрійська журналістка. Кожне слово, кожна кома повинні бути ретельно зважені й продумані. Якщо ми не випередимо словенські ЗМІ, звідки всюди стримлять пальці Води, то діло труба, розумієте?
Білий киває головою, прощається.
— Що трапилося? — стривожено запитує Роза.
— Ковач, — каже Білий.
— Вільний?
Білий ствердно киває головою.
— Якщо вони з’ясують, що тебе бачили з Доном Ковачем якраз перед тим, як він з’їхав з глузду, нам кінець, — каже Роза.
— Сьогодні вночі мусимо все закінчити, — каже тихо Білий, ведучи очима за Водою, який разом зі своїм товариством заходить у велику глядацьку залу.
Широкими мармуровими сходами Білий і Роза піднімаються на другий поверх. Їхні місця — на балконі, перший ряд ліворуч, звідки відкривається чудовий вид на сцену і публіку в партері. Роза ледь перехиляється через мідні поручні балкона.
— Де Вода? Я ніде його не бачу, — шепоче жінка.
Білий мовчки вивчає залу.
— Він мав би сидіти десь там, у першому ряду, — шепоче Адам.
На сцену виходить художній керівник театру, вітається з глядачами й оголошує, що з нагоди урочистої події — словенської прем’єри постановки «Війни і миру», яка є результатом співпраці Загребського національного театру і Мариборського національного театру, — слово надається мерові Марибора.
Вода виходить з-за завіси і йде до мікрофона. Писк мікрофона на секунду роздирає велику залу Мариборського національного театру, на сцену вибігає технік, відсуває мікрофон подалі від Води. Поволі зала затихає.
— Шановний пане президенте, шановна пані міністерко культури, шановний міський голово нашого міста-побратима Малі, шановні мешканці та мешканки міста, вітаю вас усіх. Марибор — це не тільки найбільш упорядковане місто в Словенії. У Мариборі відкриваються нові маршрути з автобусами на газі. До Марибора приїжджав Далай-лама, і цього року він знову до нас приїде разом із лауреатами Нобелівської премії. У Мариборі успішно пройшов чемпіонат світу з джіу-джитсу. Наступного року в Мариборі відбудеться універсіада. Марибор — це не тільки місто, де росте найстаріша у світі виноградна лоза, це місто з оновленим стадіоном «Людскі врт», на якому ми перемогли Радянський Союз[38]. А нині Марибор — культурна столиця Європи. І поки я мер цього міста, культурі нема чого боятися. Кажуть, ніби культура зійшла на пси. Але в Мариборі це не так. Це доводять численні приклади і регулярні здобутки наших установ: Музею визволення Марибора, Мариборського національного театру, Мариборського похоронного бюро, Мариборської комунальної служби та інших. Марибор — це культурне і чисте місто. Тому заплановані інвестиції в нові очисні системи — це внесок у краще майбутнє Марибора та всієї Словенії. А культурний центр «Маркс», який ми недавно відкрили, приніс новий подих вітру на лівий і правий берег Драви. Шановний пане президенте, шановна пані міністерко культури, мариборці та мариборки! Те, що пишуть недоброзичливі ЗМІ, неправда. Настав час знайти остаточне вирішення довготривалої проблеми нашого міста та його каналізаційної системи. Коли кілька днів тому я був на ювілеї нашого міського кладовища, який є взірцем для інших, навіть більших цвинтарів у Європі, я відчував, як у мене радісно тріпоче серце. Коли я кілька днів тому перерізав стрічку на відкритті щойно збудованого «Маркса», я відчував, як у мене радісно тріпоче серце. Є проекти, які об’єднують нас усіх. Без сьогодення немає майбутнього, і поки я мер Марибора, гарні проекти будуть чудово реалізовуватися для загального блага. Дякую.
38
Цитата репліки мера Марибора Франца Канглера про матч між збірними Словенії та Росії за право участі в Чемпіонаті світу 2010 року.