Нальоти на порти південного узбережжя проводити з урахуванням запланованої операції в якомога меншому масштабі.
3. Боротьба з ворожими воєнними та торговими кораблями мусить відступити на другий план, за винятком тих випадків, коли йдеться про особливо сприятливі цьому ситуації…
Адольф Гітлер.
Рік 1940-й.
З воєнного щоденника Гальдера
Наше командування ВПС при визначенні кількості британських винищувачів помилилося приблизно вдвічі: насправді їх виявилось набагато більше…
Рік 1941-й. Травень.
Із записника Берендта
Ми не змогли виграти повітряну битву за Британію. Якщо говорити точніше, ми зазнали поразки. Чи буде це для нас гідним уроком? Мені це невідомо.
Людина, котра шукала меч Артура, знайшла його саме напередодні повітряних битв. Символічні зблиски меча були мені видні, а потім я чув рокотання літаків. То були британські винищувачі. В світлі ранкового сонця вони піднімалися із секретних аеродромів, ніби привиди. Я не відразу оцінив зв’язок подій, який вишукував так уперто. Істина складніша, ніж я думав.
Гесс, котрий вилетів до Англії зі своїми пропозиціями, інтернований там. Ми не знайшли виходу. Європа на порозі нових потрясінь. До чого ми вдамося в таких умовах завтра, через місяць, через рік? Якщо у мене вистачить сміливості та вміння зазирнути в майбутнє, в завтрашній день, я всім серцем волів би побачити там мир замість руїн.
МОРЕГ
ОЗЕРО
Вода в цьому озері темна навіть за днів сонячних, і мені не вдалося побачити дно. Хотів уже зійти крутим схилом до самого берега, але товариш раптом міцно стиснув мою руку і так виразно кивнув головою, що я мимовільно замислився: а чи не вірить часом і він сам у цю історію? Нас чекала машина. Він підганяв мене. Я помітив, що діє він нелогічно: спочатку розповідає про озеро нісенітниці, везе мене сюди, не шкодуючи бензину, а тепер ми, замість купання, знову опиняємося на ґрунтовій занедбаній дорозі. До шосе — двадцять миль…
— Казкове місце, — мовив я. — Готовий повірити легенді. Однак паломників і туристів тут щось не видно. Чим пояснити цей місцевий парадокс?
— Розумієш, тут дещо інші люди. Не можу звикнути… Багатьох із них цікавлять зовсім інші міфи й легенди.
— Які ж саме?
— Характерне запитання. Зрозуміло, це легенди про щастя, про кохання, про бізнес. Дехто, правда, має потяг до чудес, однак він якийсь особливий: потрібні найпростіші, найяскравіші ефекти. Найзрозуміліші, чи що… Немає в них, очевидно, часу на роздуми.
— Дивно, що ти сам виявляєш до цього інтерес більший, ніж англійці.
— Маєш рацію. Проте тут я зустрів двох, кому дано повірити. З одним із них я тебе познайомлю.
— Чому ти проти купання в озері? Чи й справді боїшся, що це дійсність?
— Не знаю. Я був тут тричі. Звичайно, повірити неможливо. Але наближається день, коли вона має повернутися… Так вважає Тоні Кардью.
— І ти гадаєш, Морег повернеться?
— Казка, звісно. Проте…
— Вона повернеться?
— Так. Згідно з легендою. Вона повернеться до людей. І в руці її ти побачиш букет сліпучо-білих квітів. Рахуватимеш пелюстки — нарахуєш рівно десять, з них стікатимуть краплі води, адже квіти ростуть на дні озера… І ти будеш приголомшений красою Морег. Ясно?
— М-гу… в цьому щось є. Чому ж ми не викупалися в озері?
— Нав’язлива ідея… А ось і шосе…
— Ти ж знаєш, що я колекціоную моря й озера, в яких купався. Купався я в Червоному морі, в Японському, в Північному, в Середземному, не говорячи вже про внутрішні моря та озера. У Вірменії в квітні плавав в озері, що має назву «Око світу». Вода там така, що ніякий Севан не зможе зрівнятися.
— Гаразд, скажу. Розумієш, моя професія зобов’язує мене бути спостережливим… Так ось… Залишилося десять днів до казкової, здавалося б, події. А ти пам’ятаєш, що має статися сьогодні?
— Що ж?
— Але ж я тобі розповідав!
— А-а, здається, про квіти… Зачекай-зачекай, адже ми могли побачити їх! Так?
— Ні, не так… Доведеться тобі уважно прочитати відому тобі книжечку. За десять днів до появи Морег у хвилях озера з’явиться лише одна біла квітка. Там, на дні, Морег складає свій букет, і одна із квіток випливе на поверхню.
— Отже, вона збирає свій букет десять днів? Чи не забагато?
— Не забувай, що час там плине інакше. Це ж казка.
— Казка. Але ти говориш так серйозно, що в голові снується…