Та більшість будинків лишалися мовчазними й загадковими, і врешті Нік не витримав і облишив цю справу. До нього підкралося відчуття з нічного жахіття, і він більше не міг відмахуватися від думки, що стукає до склепів, стукає та будить мерців, і що кінець кінцем трупи почнуть відчиняти двері. Не допомогла й думка про те, що більшість будинків порожні й що їхні мешканці вже втекли до Кемдена, Ельдорадо або Тексаркани.
Він повернувся до дому Бейкерів. Джейн міцно спала, і лоб її був прохолодним. Та цього разу він уже мало на що сподівався.
Настав полудень. Нік знову сходив до кафе. Він не виспався, і це почало даватися взнаки. Від падіння з велосипеда нило всеньке тіло. Бейкерів 45-каліберник гамселив у стегно. У кафе Нік розігрів дві бляшанки супу й налив їх до термосів. Молоко в холодильнику було ще ніби нормальним, тож він прихопив одну пляшку.
Біллі Ворнер помер, і коли Майк побачив Ніка, він почав істерично хихотіти й показувати пальцем.
— Двоє готові, лишився один! Двоє готові, лишився один! Віддячив як слід! Так? Так?
Нік обережно заштовхав у камеру термос із супом, а за ним — велику склянку молока. Майк почав сьорбати суп просто з термоса. Нік узяв другий термос і сів у проході. Він відтягне Біллі в підвал, та спершу йому хотілося пообідати. Він зголоднів. Попиваючи суп, Нік замислено дивився на Майка.
— Цікаво, як я почуваюся? — спитав той.
Нік кивнув.
— Так само, як і вранці. Я з фунт шмарклів вихаркав. — Він із надією глянув на Ніка. — Мама завжди казала, шо, коли починаєш відхаркувати, це значить, що йдеш на поправку. Може, у мене щось не таке страшне, га? Як думаєш?
Нік знизав плечима. Усе може бути.
— Я міцний як бик, — сказав Майк. — Думаю, це фігня. Прокашляюся. Слухай, мужик, випусти мене. Будь ласка. Я, блядь, зараз навколішки стану.
Нік роздумував над цим.
— Чорт, у тебе ж пушка. Ти мені все одно не потрібен. Я лише хочу забратися з цього міста. Тіко спершу до дружини заскочу…
Нік тицьнув пальцем на його лівицю — обручки там не було.
— Ага, ми розлучені, та вона й досі живе тут, на Рідж-роуд. Хотілося б глянути, як вона. То що скажеш, мужик? — Майк плакав. — Дай мені шанс. Не тримай мене в цій щуроловці.
Нік повільно підвівся, вийшов до офісу й відчинив шухляду. Ключі на місці. Логіка в Майка була бездоганною: безглуздо сподіватися, що хтось приїде та витягне їх із халепи. Він узяв ключі й повернувся до міні-в’язниці. Показав Майкові Чайлдрессу ключ із білою стрічкою, про який йому казав Крутий Джон, і кинув його крізь ґрати, до камери.
— Дякую, — белькотів Майк. — Ой, дякую. Мені шкода, що ми тебе відлупцювали, Богом клянуся, то Рей придумав, ми з Вінсом намагалися його відговорити, та він напивається, і йому дах зриває…
Він застромив ключ у замок, і Нік відійшов, узявшись за пістолет.
Двері розчахнулись, і Майк вийшов із камери.
— Я не брехав, — сказав він. — Я хочу лише забратися з цього міста.
Усміхаючись тремкими губами, він бочком прокрався повз Ніка, а тоді вискочив у двері, що вели до офісу. Нік рушив за ним — саме вчасно, аби побачити, як загрюкнулися вхідні двері.
Він вийшов на вулицю. Майк стояв на бордюрі, тримаючись за паркувальний лічильник, і оглядав порожню вулицю.
— Господи милий, — прошепотів він, повернувся до Ніка й поглянув на нього ошелешеними очима. — Це все через заразу? Усе через заразу?
Нік кивнув, не віднімаючи руки від пістолета.
Майк почав щось говорити, та його вхопив кашель. Він прикрив рота, витер губи.
— Господи Боже, я звідси вшиваюся! — сказав він. — І якщо в тебе, мовчуне, стане мізків, ти зробиш так само. Це ж як Чорна смерть, чи шо.
Нік знизав плечима, і Майк рушив хідником далі. Він ішов дедалі швидше, мало не зриваючись на біг. Нік спостерігав за Майком, доки той не зник із поля зору, а тоді зайшов усередину. Чайлдресса він більше ніколи не бачив. Нікові стало легше на душі, і зненацька він упевнився, що вчинив правильно. Він ліг на койку й майже миттєво заснув.
———
Він проспав до самого вечора, навіть не вкрившись, і прокинувся весь у поту, однак почувався трохи краще. Над схилами лютували грози — Нік не чув грому, та бачив, як землю штрикають біло-блакитні вила блискавок, проте жодна з них до Шойо не докотилася.
У сутінках Нік рушив Головною вулицею до крамниці «Радіо та телевізори Полі», у якій здійснив іще одне вибачливе пограбування. Він лишив записку біля касового апарата й затягнув переносний телевізор «Соні» до в’язниці. Увімкнув, поклацав каналами. По місцевому каналу CBS показували заставку «НЕСПРАВНІСТЬ МІКРОХВИЛЬОВОГО РЕЛЕ. БУДЬ ЛАСКА, ЗАЛИШАЙТЕСЯ З НАМИ». По АВС ішов ситком «Я люблю Люсі», а по NBC транслювали повтор недавнього епізоду серіалу про хвацьку дівчину, яка намагалася стати механіком на перегонах автівок серійного виробництва. Незалежний канал із Тексаркани, який спеціалізувався в основному на старих фільмах, телевікторинах і релігійних дурисвітах штибу Джека Ван Імпа[123], припинив трансляцію.
123
Jack Leo Van Impe (1931 р. н.) — американський телеєвангеліст, веде щотижневу півгодинну програму, у якій коментує новини тижня через власну інтерпретацію Біблії.