Гей, Сміття, а ХЕРА собі ще не підсмажив?
Він роззирнувся в пошуках мовця. Скидалося на голос Карлі Єйтса чи одного з його посіпак, та Карлі вже виріс, і він також.
Може, він знову міг стати Доном Елбертом, а не Чуваком-Сміттєбаком, так само як Карлі став Карлом Єйтсом, продавцем «плімутів» і «крайслерів» у місцевому салоні Стаута. От тільки Карл Єйтс помер, усі померли, і Сміттєбакові було вже запізно кимось ставати.
———
І він уже не сидів, притулившись до стіни автомийки, а був десь за милю від міста — крокував трасою 130 на північний захід, і Повтенвілль тягся внизу, наче модель дитячої залізниці в масштабі «H0»[170]. Цистерни височіли лише за півмилі від нього, і в одній руці він ніс набір інструментів, а в другій — каністру з бензином.
Ох, він задумав щось дуже погане, але…
———
Тож після того, як Венделл Елберт опинився в землі, Саллі Елберт улаштувалася на роботу в кав’ярні «Повтенвілль», і десь у першому чи другому класі її єдине дитя Дональд Мервін Елберт почав підпалювати сміттєві бачки — запалював і тікав.
Глядіть, дівчатка, он іде Чувак-Сміттєбак — зараз вам плаття підсмалить!
Фу-у-у-у! Бридота! Виродок!
Дорослі встановили особу бешкетника вже тоді, коли він ходив до третього класу, і до них завітав старий добрий шериф Ґрілі. Згодом чоловік, який пристрелив Дональдового батька навпроти методистської церкви, став його вітчимом.
Гей, Карлі, маю для тебе загадку: як твій батько може вбити твого батька?
Не знаю, Піті, а як?
Я теж не доганяю, та можеш спитати в Чувака-Сміттєбака!
Хі-хі-хі-ха-ха-ха-ГА-ГА-ГА!
———
Він стояв перед гравійною під’їзною дорогою, і руки боліли від важкої ноші. На воротах висіла табличка: «ПАЛИВНА КОРПОРАЦІЯ ЧІРІ. УСІМ ВІДВІДУВАЧАМ СЛІД ВІДМІТИТИСЬ У ГОЛОВНОМУ ОФІСІ! ДЯКУЄМО!»
На паркінгу було лише кілька машин. Більшість стояла зі спущеними шинами. Чувак-Сміттєбак пройшов під’їзною доріжкою й протиснувся крізь ворота. Його дивні блакитні очі невідривно дивилися на металеві сходи, що спіраллю вилися навколо найближчої цистерни — вони вели до самого верху. Унизу висів ланцюг, на якому гойдалася ще одна табличка: «ВХІД ЗАБОРОНЕНО! ЗАПРАВНУ СТАНЦІЮ ЗАЧИНЕНО». Він переступив ланцюг і поліз нагору.
———
Те, що його мати вийшла заміж за шерифа Ґрілі, було неправильно. Того року, коли Дональд пішов до четвертого класу, він почав підпалювати поштові скриньки — тоді він спалив пенсійний чек старенької місіс Семпл, і його знову спіймали. Коли чоловік Саллі Елберт, Ґрілі, заговорив про те, щоб віддати хлопчика до закладу в Терр-От, вона влаштувала істерику: «Ти гадаєш, він божевільний! Як це десятирічний хлопчик може бути несповна розуму?! Ти просто хочеш його здихатися! Здихався його батька, а тепер хочеш позбутись і його самого!» Ґрілі лишалося читати хлопцеві моралі, бо не можна було відправляти Дональда до виховної колонії. Хіба що йому б захотілося, щоб малий повернувся додому з роздовбаною дірою замість дупи, а дружина подала на розлучення.
———
Угору сходами, угору сходами. Сталь тихо дзвеніла від його кроків. Він лишив голоси внизу, і ніхто б не докинув камінця аж так високо. Автомобілі на паркінгу мали вигляд блискучих іграшок «Корджі»[171]. Чулися далекий спів пташок і голос вітру, що шепотів йому на вухо й стогнав у якійсь трубі. Унизу виднілися поля та ліси: розмаїття зелених латок із легким блакитним відтінком, якого надавав їм сонний вранішній туман. Чувак-Сміттєбак усміхався й щасливо підіймався металевою спіраллю — угору й кругом, угору й кругом.
Коли він ступив на пласку круглу вершину, здалося, що опинився прямо під куполом світу, і якщо задерти руку, то з нього можна зішкрябати блакитну крейду небес. Чувак поставив каністру, поклав інструменти та просто стояв і дивився. Звідти можна було побачити Ґері, бо труби тамошніх заводів уже не диміли, і повітря над містом було так само чистим, як над його головою. Чикаґо здавалося маревом, закутаним у літню спеку, і далеко на півночі простягалася блискуча блакить, яка була озером Мічиґан, або ж йому просто хотілося так думати. Повітря мало м’який, золотавий аромат, що нагадало Сміттєбакові про спокійні сніданки на яскраво освітленій кухні. І скоро день спалахне.