Нік зрозумів, що й досі тримає слоїк із «Пепто-бісмолом». Він жбурнув його геть і показав Томові порожні долоні. Доведеться йому перечекати свою бігунку. Красно дякую, Джулі.
Так само белькочучи, Том спустився з ґанку.
— Пробачте, — повторював він знову й знову. — Пробачте Томові Каллену, будь ласочка.
Вони рушили до Головної вулиці разом… а тоді вклякли на місці та вибалушили очі. Обидва велосипеди валялися на дорозі. Шини порізані. Вміст їхніх наплічників розкидано по всій вулиці.
Нік відчув, як щось прошмигнуло повз його обличчя. Том зойкнув і кинувся бігти. Нік спантеличено роззирнувся, і так уже сталося, що він дивився якраз туди, куди треба, щоб побачити спалах другого пострілу. Блимнуло на третьому поверсі міського готелю. Комір сорочки смикнуло чимсь подібним до шила.
Він крутнувся на каблуках і помчав услід за Томом.
Нік не міг здогадатися, чи стріляла Джулі вслід. Та коли він наздогнав Тома, виявилося, що жодного з них не поранено. «Принаймні позбулися тієї мегери», — подумав він, однак потім виявиться, що то тільки півправди.
———
Тієї ночі вони зупинилися в коморі за три милі від Претта, і Том постійно прокидався й будив Ніка, щоб заспокоїтися. Близько одинадцятої ранку вони дійшли до Аюки, і в крамниці «Світ велоспорту» дібрали собі гарні велосипеди. Решту спорядження можна було пошукати в Ґрейт-Бенді — вони мали дістатися туди щонайпізніше чотирнадцятого числа. І Нік нарешті почав відходити від зустрічі з Джулі.
Однак за чверть до третьої 12 липня в лівому дзеркальці заднього огляду він побачив, як позаду щось заблищало. Він зупинився (поринувши у фантазії, Том переїхав його ступню, та Нік цього майже не помітив) і поглянув через плече. Мерехтливе сяйво, яке зринуло над схилом просто позаду них, наче друге сонце, засліпило його зачудоване око — він не вірив тому, що бачив. То був «шеві», древній вінтажний пікап, старий добрий маслкар. Рухався він повільно, виляючи трасою 281, наче слаломіст, щоб не вписатися в мертві автівки.
«Шеві» підкотився до них (Том навіжено махав рукою, а Нік просто стояв, розставивши ноги над рамою велосипеда) і загальмував. Перш ніж вигулькнула голова шофера, Нік устиг подумати, що за кермом сидить Джулі Ловрі та посміхається ядучою, переможною посмішкою. При ній буде зброя, якою вона намагалася їх пристрелити, і з такої відстані вона точно не промахнеться. Жоден пекельний демон не здатен на лють жінки, якою наважилися знехтувати[242].
Та у вікні з’явилось обличчя чоловіка сорока років у солом’яному капелюсі з пір’їною, хвацько застромленою за стрічку з блакитного оксамиту, і коли він усміхнувся, його приємне, висушене на сонці обличчя перетворилося на мапу зі зморшок.
— Святий Ісус на каруселі, чи ж не радий я вам? Ще й як. Залазьте. Якщо нам по дорозі, довезу вас із шиком.
Ось так Нік із Томом зустріли Ральфа Брентнера.
Розділ 44
Він сипався — крихітко, ти ж чудово це знаєш-знаєш.
Ларрі задумався й зрозумів, що то в його голові вигулькнув рядок із пісні Г’юї «Піаніно» Сміта[243]. Стара співанка. Справжнє ретро. Г’юї «Піаніно» Сміт… як там далі? «А, а, а, а, де-е-е-ейо… ґуба-ґуба-ґуба-ґуба… а, а, а, а» і так далі. От і вся мудрість, дотепність і соціальний коментар від Г’юї «Піаніно» Сміта.
— На хуй ту соціалку, — промовив він уголос. — Г’юї «Піаніно» Сміт лабав ще бозна-коли.
Кілька років по тому Джонні Ріверз записав одну з пісень Г’юї — звалася вона «Рок-пневмонія та буґі-вуґі-грип»[244]. Ларрі добре пам’ятав той кавер і подумав, що наразі ця пісня актуальна як ніколи. Старий добрий Джонні Ріверз. Старий добрий Г’юї «Піаніно» Сміт.
— Та на хуй, — повторив Ларрі.
Вигляд він мав препаскудний — новоанглійським шосе чвалала бліда, квола примара.
— Поверніть мені шістдесяті.
Та-ак, шістдесяті… ото були часи. Середина шістдесятих, кінець шістдесятих. «Сила квітів»[245]. «Причепурися для Джина»[246]. Енді Воргол із його окулярами в рожевій оправі та йобаними «Коробками “Брілло”»[247]. «Велвет андеґраунд»[248]. Повернення тварюки з Йорба-Лінди[249]. Норман Спінрад[250], Норман Мейлер[251], Норман Томас[252], Норман Роквелл[253] та старий добрий Норман Бейтс із «Мотелю Бейтса»[254], хе-хе-хе. Вистрелив Ділан[255]. Баррі Макґваєр прокаркав «Напередодні знищення»[256]. Даяна Росс[257] вплинула на свідомість кожного білого підлітка в Америці. «Шістдесяті подарували мені всі ці чудові гурти, — зачудовано думав Ларрі, — тож запхайте вісімдесяті собі в сраку». Для рок-н-ролу та його золотої ватаги шістдесяті були останнім «ура». «Крім»[258]. «Зе рескалз»[259]. «Спунфул»[260]. «Ейрплейн» із Ґрейс Слік на вокалі, Норманом Мейлером на соло-гітарі та старим добрим Норманом Бейтсом на барабанах[261]. «Бітлз». «Зе ху»[262]. «Дед»[263]…
242
Парафраз крилатого вислову, який походить із п’єси «Наречена в жалобі» драматурга й поета Вільяма Конґріва (1670—1729).
243
Г’юї «Піаніно» Сміт (Huey «Piano» Smith, 1934 р. н.) — американський ритм-енд-блюзовий піаніст, чия творчість сильно вплинула на рок-н-рол. Ідеться про пісню «Don’t You Just Know It».
244
«Rockin’ Pneumonia and the Boogie Woogie Flu» — пісня, яку написав Г’юї «Піаніно» Сміт у 1957 р. Ріверз записав свою кавер-версію в 1972 р., і пісня стала міжнародним хітом.
245
«Сила квітів» («Flower Power») — гасло, яке вигадав поет-бітник Аллен Ґінзберґ. Ним користувалися наприкінці 1960-х та на початку 1970-х рр. Було символом пасивного спротиву й ідеології ненасильства. Асоціюється з рухом хіпі.
246
«Причепурися для Джина» («Get clean for Gene») — неформальне гасло, яким користувалися під час передвиборчої кампанії Юджина Маккарті. Маккарті був популярним серед контркультурної молоді, і для того, щоб можна було ходити від дверей до дверей та розносити листівки, багато юнаків обстригали довге волосся та бороди.
247
«Коробки “Брілло”» — найвідоміша скульптура Енді Воргола. Являє собою дерев’яні репліки картонних коробок із-під мочалок «Брілло».
248
«The Velvet Underground» (дослівний переклад — «Оксамитове підпілля») — надзвичайно впливовий американський рок-гурт, чия творчість позначилася на панку та альтернативі. Деякий час його менеджером був Енді Воргол.
250
Норман Річард Спінрад (Norman Richard Spinrad, 1940 р. н.) — впливовий американський фантаст, есеїст, критик, передвісник піджанру кіберпанку й один із провідних письменників «нової хвилі».
251
Норман Кінгслі Мейлер (Norman Kingsley Mailer, 1923—2007) — американський есеїст, журналіст, романіст, драматург, політичний активіст. Разом із Гантером С. Томпсоном, Труменом Капоте й Томасом Вулфом був одним із засновників «нової журналістики».
252
Норман Маттун Томас (Norman Mattoon Thomas, 1884—1968) — американський пресвітеріанський священик, який прославився своїм пацифізмом і тим, що 6 разів балотувався в президенти США від Соціалістичної партії.
253
Норман Персівел Роквелл (Norman Percevel Rockwell, 1894—1978) — американський художник, дуже популярний завдяки влучному зображенню американської культури. Прославився обкладинками для журналу «Сетурдей Івнінг Пост», які робив понад п’ятдесят років.
254
Норман Бейтс — персонаж роману Роберта Блоха «Психоз» (1959), який екранізував Альфред Гічкок.
256
«Eve of Destruction» — антивоєнна пісня, яку написав у 1964 р. Ф. Ґ. Слоун. Її виконувала безліч музикантів, та найпопулярнішу версію записав Баррі Макґваєр.
257
Даяна Ернестін Ерл Росс (Diana Ernestine Earle Ross, 1944 р. н.) — американська чорношкіра співачка, колишня учасниця гурту «Мотавн», найпопулярнішого дівочого гурту всіх часів. 1970 року почала успішну сольну кар’єру.
258
«Cream» — рок-гурт, заснований у 1966 р. До його складу входили Джек Брюс, Джинджер Бейкер та Ерік Клептон. Грав суміш блюзу та психоделічного року.
259
«The Rascals» — американський гурт, заснований у 1964 р. із білих учасників, який виконував пісні в стилі ритм-енд-блюз, що було нехарактерним для того часу.
260
«The Lovin’ Spoonful» — американський гурт, який грав суміш фолку та року. Заснований у 1965 р.
261
«Jefferson Airplane» — гурт, що грав психоделічний рок та сильно вплинув на контркультурний рух 1960-х — 1970-х рр. Ґрейс Слік дійсно була вокалісткою гурту, але далі Кінг іронізує.
262
«The Who» — англійський рок-гурт, утворений у 1964 р. Вважається одним із найвпливовіших гуртів ХХ ст.