— Так. Вийти, коли місяць буде повний. Не півмісяця, не серпик. Іти вночі, вдень спати. Щоб ніхто не бачив. Один побачить — убити. Не один побачить — тікати. Але постаратися, щоб ніхто не бачив.
— Дуже добре! Я хочу, щоб ти за кілька секунд прокинувся. Добре?
— Добре.
— Як спитаю про слона, ти прокинешся, добре?
— Добре.
Стю відкинувся назад, судомно видихнувши.
— Слава тобі Господи, що вже все!
Нік на мигах його підтримав.
— Чи ти знав, що таке буде, Ніку?
Нік похитав головою.
— А звідки він це все знає? — пробурмотів Стю.
Нік жестом попросив блокнот. Стю охоче його віддав. Від його поту сторінка зі «сценарієм» промокла ледь не до прозорості. Нік написав щось і дав Ральфові. Ральф прочитав це, поволі ворушачи губами, а тоді дав Стю.
«Деякі люди протягом усієї історії вважали божевільних і відсталих блаженними. Я не знаю, чи сказав він нам щось практично корисне, але злякав він мене страшенно. Чари, каже. Що ми можемо проти чарів?»
— Це не для мого розуму, — пробурмотів Ральф. — Оте, що він казав про матінку Ебіґейл, я про це навіть думати не хочу. Розбуди його, Стю, і ходімо звідси швидше, — Ральф ледь не плакав.
Стю нахилився вперед.
— Томе!
— Я.
— Ти б хотів побачити слона?
Том розплющив очі й роззирнувся.
— Казав я вам, що не вийде, — промовив він. — Боже, ні. Том не засинає посеред дня.
Нік дав Стю папірець, і той, глянувши на нього, переказав Томові.
— Нік каже, що в тебе чудово вийшло.
— Правда? Я на голову став, як того разу?
Із гірким соромом Нік подумав: «Ні, Томе, ти значно кращу штуку втнув, і не одну».
— Ні, — сказав Стю. — Томе, ми прийшли просити тебе про допомогу.
— Мене? Допомогти? Звичайно! Люблю допомагати!
— Це небезпечно, Томе. Ми хочемо, щоб ти пішов на захід, потім вернувся і сказав нам, що ти там бачив.
— Добре, звичайно, — без найменшого вагання сказав Том, але Стю здалося, що на Томовому обличчі промайнула якась тінь… і сховалася за його простодушними очима. — Коли?
Стю лагідно поклав руку на шию Томові і подумав: «Якого хріна я тут роблю?» Як можна з цим дати раду, якщо не вважати, що в матінки Ебіґейл — прямий зв’язок із Богом?
— Доволі скоро, — лагідно сказав Стю. — Скоро.
——
Коли Стю повернувся додому, Френні лаштувала вечеряти.
— Гарольд заходив, — сказала вона. — Просила його залишитися вечеряти, але він відкланявся.
— О.
Френ уважно подивилася на нього.
— Стюарте Редмане, яка муха тебе вкусила?
— Мабуть, муха на ім’я Том Каллен.
І він усе їй розповів.
Вони сіли вечеряти.
— І що це все означає? — спитала Френ. Її обличчя було бліде, і вона, власне, не їла, а совала їжу по тарілці.
— Щоб я так знав, — сказав Стю. — Це таке… якесь бачення, мабуть. Не знаю, чому нам слід відмовитися від думки, що в Тома Каллена бувають видіння, коли він під гіпнозом, адже дорогою сюди ми бачили оті сни. Якщо то не бачення, то я не знаю, що це ще може бути!
— Але ж то було, здається, так давно… чи мені просто так здається.
— Та й мені теж, — погодився Стю і зрозумів, що теж тільки пересуває страву по тарілці.
— Слухай, Стю, я знаю, що ми домовилися не обговорювати комітетські справи поза зборами, якщо можна. Ти казав, що ми весь час будемо сперечатись, і, мабуть, мав рацію. Я ж ні словом не обмовилася, що ти перетворюєшся на Метта Діллона[106] після двадцять п’ятого року, правда?
Він злегка всміхнувся.
— Ні, не казала, Френні.
— Але я все ж маю тебе спитати: ти досі вважаєш правильним, що ви зібралися засилати Тома Каллена на захід? Після того що ти бачив сьогодні?
— Не знаю, — сказав Стю. Він відсунув тарілку. Вона була майже повна. Він підвівся, пішов до комода, знайшов пачку цигарок.
Він скоротив споживання тютюну до трьох-чотирьох цигарок на день. А зараз закурив, набрав повні легені грубого, звітрілого тютюнового диму і випустив його.
— Але плюс тут такий, що його легенда цілком проста і правдоподібна: ми його вигнали, бо він дурник. Ніхто не зможе домогтися від нього чогось іншого. Якщо він безпечно повернеться, то ми його зможемо загіпнотизувати — це не встигнеш пальцями клацнути, як він уже, Боже мій — і він розповість про все, що бачив; і важливе, і неважливе. Імовірно, з нього вийде навіть кращий очевидець, ніж із решти двох. Не сумніваюся.
— Якщо він безпечно повернеться.
— Атож, якщо. Ми сказали йому йти тільки вночі, а вдень спати. Якщо його побачить більш ніж одна людина, тікати. Якщо одна — убити.