На плакаті був зображений мультяшний чоловічок під мультяшним душем. Він старанно намилював свої мультяшні геніталії; їх практично не було видно за мультяшними бульбашками. Під картинкою стояло: «ПАМ’ЯТАЙ! У ТВОЇХ НАЙКРАЩИХ ІНТЕРЕСАХ — ЩОДНЯ ПРИЙМАТИ ДУШ!»
Під плакатом була жовто-чорна емблема з трьома трикутниками, розвернутими донизу.
Символ радіації.
Чувак-Сміттєбак засміявся, як дитина, і заплескав у долоні в повній тиші.
Розділ 69
Вітні Горґан виявив Ллойда в його кімнаті: той лежав на великому круглому ліжку, яке зовсім нещодавно ділив із Дейною Юрґенс. На його голих грудях стояла велика склянка джину з тоніком. Він похмуро дивився на себе в дзеркало на стелі.
— Заходь, — не надто чітко сказав він, коли побачив Вітні. — Бог’ради, не стій — у ногах правди нема. І стукати не тре’, нехай… От лажа…
— Ти п’яний, Ллойде? — обережно спитав Вітні.
— Ні. Ще ні. Але скоро буду!
— Він тут?
— Хто? Безстрашний вождь? — Ллойд сів. — Та десь тут. Опівнічний блукалець наш…
Він зареготав і знову ліг.
Вітні тихо сказав:
— Ти б обережніше. Ти ж знаєш, що не дуже безпечно так вимахуватися, коли він…
— На хуй.
— Пам’ятаєш, що з Геком Дроґаном сталося? І зі Стреллертоном.
Ллойд кивнув.
— Правду ка’ш. Стіни мають вуха. Їбучі стіни мають вуха. Чув таку приказку?
— Так — раз чи двічі. Тут це дуже правдива приказка, Ллойде.
— А то, — Ллойд раптом сів і кинув склянку через усю кімнату. Вона розбилася. — А це за підмітайла, правильно, Вітні?
— З тобою все нормально, Ллойде?
— Цілком. Хочеш джину з тоніком?
Вітні якусь мить вагався.
— Та ні, я його без лайму не люблю.
— Гей, Боже мій, не відмовляйся з такої простої причини! Є в мене лайм. У пляшечці! — Ллойд пішов до бару і показав Вітні пластикову баночку соку «РіаЛайм». — На вигляд — точнісінько як ліве яйце Веселого зеленого велетня[171]. Правда, кумедія?
— А на смак воно на лайм схоже?
— Звісно, — буркнув Ллойд. — А на що, по-твоєму, воно буде схоже — на сухий сніданок, бля? То що скажеш? Будь мужиком, випий зі мною.
— Ну… гаразд.
— То вип’ємо біля віконечка, на краєвид подивимося.
— Ні, — різко і хрипко сказав Вітні. Ллойд застиг, не дійшовши до бару, раптово зблід. Він подивився на Вітні, і на мить їхні очі зустрілися.
— А, ну добре, — погодився Ллойд. — Вибач, друзяко. Зі смаком проблеми.
— Та все нормально.
Але все не було нормально, й обидва це знали. Жінка, яку Флеґґ назвав своєю нареченою, учора викинулася з хмарочоса. Ллойд пам’ятав слова Козирного Туза, що Дейна не зможе стрибнути з балкону, бо вікна не відчиняються. Але коло пентхаусу є тераса. Певне, проектувальники не очікували, що той, хто селитиметься на такій висоті — здебільшого то були араби, — буде кидатися з даху. Багато ж вони знали!
Він намішав Вітні джину з тоніком, і вони якийсь час сиділи й пили мовчки. Надворі сонце сідало, розсипаючи червоне проміння. Урешті Вітні ледь чутно промовив:
— Ти як думаєш, вона це сама?
Ллойд знизав плечима.
— А яка різниця? Мабуть — я думаю, вона сама стрибнула. А ти б не стрибнув, коли б за нього заміж вийшов? Готовий ще по одній?
Вітні подивився на свою склянку і не без здивування побачив, що готовий. Дав її Ллойдові, і той пішов до бару. Ллойд джину не шкодував, і у Вітні вже приємно шуміло в голові.
Знову вони якийсь час пили мовчки, дивилися на захід сонця.
— Що чути про того Каллена? — урешті спитав Вітні.
— Нічого. Фігня якась і все. Я ні хріна не чув, Баррі ні хріна не чув. На всіх трасах — і сороковій, і тридцятій, і другій, і сімдесят четвертій, і на I-15 — ні хріна. І на дрібніших теж. Усюди сторожу поставили — і ні хріна. Він десь у пустелі, і якщо він ітиме поночі і знає, куди йде, то проскочить. Та і яка різниця узагалі? Що він їм розкаже?
— Не знаю.
— От і я не знаю. Про мене, так хай би йшов собі.
Вітні почувався незатишно. Ллойд був небезпечно близький до того, щоб знову почати критику начальства. Вітні ставав п’яніший і радів із того. Може, скоро він набереться духу сказати те, з чим прийшов.
— Я тобі зараз щось скажу, — мовив Ллойд, нахилившись до Вітні. — Він уже видихається. Ти чув таке, бля? У восьмому інінгу[172] він видихається, а в передбаннику жоден хуй йому на заміну не готується…
171
Великий зелений велетень — символ компанії «Green Giant», що виробляє заморожені й консервовані овочі. У деяких місцях США стоять його скульптури.
172
У бейсболі — зміна, коли одна команда грає в атаці, а друга — в обороні. У грі інінгів усього дев’ять.