Вони йшли далі. Люди, які блокували дорогу, розділилися на дві групи, п’ятеро вийшли наперед, націливши свою зброю на групу з трьох людей, яка йшла до них, ще троє присіли за машинами.
— Восьмеро, Ларрі? — спитав Ґлен.
— По-моєму, так, вісім. А ти як сам?
— Нормально, — відказав Ґлен.
— А ти, Ральфе?
— Головне, щоб ми знали, що робити, як настане час, — сказав Ральф. — Мені більш нічого не треба.
Ларрі на мить схопив його за руку і потиснув її. Так само й руку Ґлена.
Вони вже були менш ніж за милю від патрульних машин.
— Вони по нас стріляти на місці не збираються, — сказав Ральф. — Інакше вони б давно це зробили.
Тепер можна було роздивитися обличчя, що Ларрі з цікавістю й робив. Один чоловік мав чималу бороду. Інший — зовсім юний, але сильно полисілий. «Ото, мабуть, облом був йому, коли він у школі почав волосся втрачати», — подумав Ларрі. Ще один був у яскраво-жовтій майці; на ній був зображений верблюд, який шкірив зуби, а внизу старовинними, каліграфічними літерами було написано «СУПЕРГОРБ». Ще один був схожий на бухгалтера. Він крутив у руках «маґнум» 357-го калібру і, як здавалося, нервував утричі сильніше, ніж Ларрі; скидалося на те, що чоловік може прострелити собі ногу, якщо не заспокоїться.
— Від наших не сильно відрізняються, — сказав Ральф.
— Звичайно, відрізняються, — сказав Ґлен. — Вони всі озброєні.
Вони вже були на відстані дванадцяти футів[193] від поліцейських машин, які перегородили дорогу. Ларрі зупинився, і всі решта теж. На мить запала мертва тиша: люди Флеґґа й пілігрими Ларрі роздивлялись одне одного. Тоді Ларрі Андервуд спокійно сказав:
— Добрий день.
Маленький чоловічок, схожий на головбуха, вийшов наперед. Він досі крутив у руках «маґнум»:
— Чи ви Ґлендон Бейтман, Лоусон Андервуд, Стюарт Редман і Ральф Брентнер?
— Слухай, дурню, — сказав Ральф, — ти рахувати вмієш?
Хтось гигикнув. Головбух почервонів.
— Хто відсутній?
Ларрі сказав:
— Зі Стю стався нещасний випадок дорогою. І я абсолютно переконаний, що він станеться і з вами, якщо ви не припините гратися цим пістолетом.
Знову почувся притишений сміх. Головбух засунув пістолет за пояс своїх широких сірих штанів, від чого став ще смішнішим: просто Волтер Мітті[194], який мріє стати бандитом.
— Мене звати Пол Берлсон, — відрекомендувався він. — І я уповноважений заарештувати вас і віддати вам наказ іти зі мною.
— Чиїм іменем? — одразу спитав Ґлен.
Берлсон зневажливо глянув на нього… тільки до зневаги додавалося щось іще.
— Вам відомо, від чийого імені я до вас звертаюся!
— Ну так скажіть.
Але Берлсон нічого не сказав.
— Вам страшно? — спитав його Ґлен. Він подивився на всіх вісьмох. — Вам так страшно, що навіть імені його не можете вимовити? Ну тоді я скажу за вас. Його звати Рендалл Флеґґ, також його прозивають темним чоловіком, високим чоловіком, Ходаком. Хто-небудь із вас його так називає? — голос його здійнявся до високих, чистих октав гніву. Деякі з озброєних тривожно перезирнулися, а Берлсон відсахнувся на крок. — Називайте його Вельзевул, бо і це теж його ім’я. Називайте його Ньярлахотеп[195], Ахаз[196] і Астарот[197]. Називайте його Р’єлах[198], Сет[199] і Анубіс[200]. Ім’я йому легіон, він виходець із пекла — і ви цілуєте його в зад.
Його голос знову перейшов на розмовну тональність, Ґлен невимушено всміхнувся.
— Ну, просто я подумав, що з цього варто почати…
— Хапайте їх, — сказав Берлсон. — Хапайте і стріляйте в першого, хто спробує втекти.
Якусь дивну мить ніхто не поворухнувся — і Ларрі подумав: «Вони цього не зроблять, вони бояться нас так само, як і ми їх, навіть більше, хоча й мають зброю».
Він подивився на Берлсона і сказав:
— Чи ти, гандоне, жартувати надумав? Ми хочемо йти. Ми заради цього прийшли!
Потім вони всі заворушилися, неначе Ларрі сам віддав їм наказ. Його і Ральфа запхнули на заднє сидіння однієї машини, а Ґлена — в другу. Вони опинилися за залізними ґратами. Ручок на дверях усередині не було.
«Нас заарештували», — несподівано весело подумав Ларрі.
На переднє сидіння напхалося четверо людей. Машина дала задній хід і рушила на захід. Ральф зітхнув.
— Страшно? — тихо спитав Ларрі.
194
Персонаж оповідання Дж. Тербера — сором’язливий, боязкий чоловічок, яким командує дружина. Шукає розради у фантазіях, у яких він є справжнім чоловіком, героєм.
195
У творах Г. Ф. Лавкрафта могутній злий дух — утілення хаосу, посланець лихих богів. Має тисячі облич. Незбагненним чином спонукає людей поклонятися йому.
196
Юдейський цар, за часів якого в країні стали поширюватися язичницькі культи, що викликало обурення пророків. Встановив велику статую Ваала.
198
Також Р’льєх — у творах Лавкрафта назва затонулого острова, під яким — «обитель сну Ктулху». Як ім’я істоти зустрічається лише в цій книзі Кінга.