– Якщо професор наполягає.
Еркісія кивнув і зробив ковток води. Він і гадки не мав, що насправді відбувається.
– Отже, – Андреае потер руки, – що ви думаєте про гнозис?
Іспанець зробив вигляд, що замислився, і водночас пригадав усе, що знав про Йоганна Валентина Андреае. А знав він небагато. Лютеранський професор богослов'я в Тюбінгенському університеті, автор кількох досить специфічних праць про зв'язок між вірою і пізнанням, і все. І добре, бо затягувати мовчанку було вже недоречно.
– Чи не зробив Бог нерозумною мудрість світу? – процитував він Святе Письмо.
– О, консервативна, невтішна відповідь, – відповів професор. Зрештою, можна вчинити інакше: "Вивчайте те, що до вподоби Господу", і так далі... Ми ж не будемо перекидатися біблійними цитатами, чи не так?
Еркісія буркнув і повернувся в кріслі. Йому не подобався Андреае, не подобався безлюдний університет, не подобалася вся ця розмова. Він майже відчував кров, що сочилася з рани під пов'язкою на його немилосердно болячій голові, він все ще був ослабленим. Однак він зрозумів, що його співрозмовник не відпустить, тож за браком кращого варіанту підхопив нитку бесіди.
– Я мало що думаю. Гностичні єресі були засуджені багато століть тому. Чому я повинен думати про них щось інше, окрім того, що їх заборонив Святий Отець Церков[20]?
– Можливо, ми не до кінця зрозуміли один одного. Я не питаю про маніхейство чи валентиніанство, а про загальну концепцію: що ви думаєте про ідею, що знання, залізне, раціональне знання може стати елементом чи навіть підставою віри?
– Такий підхід несе в собі багато небезпек.
– Наприклад?
Еркісія починав втомлюватися від таких зміїних підходів.
– Наприклад, небезпека того, що перебільшена віра в силу науки може легко призвести до краху віри в силу Бога. Поєднання одного й іншого теоретично можливе, але воно, звичайно, несе в собі небезпеку сатанинських спокус. Деякі таємниці краще не досліджувати....
– Чи не казав святий Августин, що якщо наука помиляється, вона перестає бути наукою? З невеликою часткою необхідної розсудливості, хіба такий підхід не мав би сенсу? Оскільки Бог відкрив нам світ у всій його досконалості, чому б вивчення світу не повинно бути виразом дослідження Божої волі?
– Божа воля відкривається не через світ, а через Святе Письмо і Святий Церков.
– Святий Церков! Святий Церков складається з людей, а люди помиляються і грішать. Це, однак, площина, в якій ми, безумовно, не погодимося, як лютеранин з католиком. Повертаючись до знання, невже ви не вважаєте, що через розвиток мудрості, зрозумілою як розуміння певних аспектів матеріального світу, може відбуватися і духовний розвиток? Здобуваючи знання про творіння Божі, а відтак і про людину, чи не сприяємо ми розквіту віри? Хоча б через благоговіння і ствердження досконалості творіння?
– Вважаю, професор погодився б, що зло походить не від Бога, а від вільної волі людини, яким би не було її джерело. Якщо це так, то ніхто не може гарантувати, що людина у своєму нав'язливому прагненні до пізнання не заглибиться в ті сфери, в які вона не повинна заглиблюватися. Творіння може бути досконалим, але людські істоти, заплямовані первородним гріхом, безумовно, не є досконалими, і тут відкривається простір, який може заселити сатана. Професор каже, що заглиблюючись у сутність людини, можна наблизитися до сутності Бога. Я думаю, що досліджувати сутність людини – це насправді досліджувати гріх, з якого може вийти мало доброго. Тому треба прагнути пізнати Бога, а Бог пізнається тільки через віру. Не знання, а віра. Справжня і непохитна віра.
– Тобто ви ніяк не вірите, що природа, як би ми її не сприймали, також може бути божественним одкровенням?
– Це не питання віри, це просто факт.
– І справді, хіба певні... події та явища, які останнім часом стають все більш поширеними в цьому світі, не змушують вас замислитися? Чи не роблять вони природу як Боже творіння набагато цікавішим предметом вивчення, ніж незбагненну природу божественного?
Еркісія наїжачився, як борсук, на якого накинулися собаки.
– Ні, я так не думаю, – відповів він, ретельно добираючи слова. – Я також не знаю, про які явища говорить професор. Бо я не думаю, що він говорить про Реформацію чи війну?
20
Не забувайте, що ця книга написана в жанрі альтернативної історії. В цьому світі Церков – він.