Выбрать главу

Два висновки

При вивченні перверсії ми дійшли думки, що сексуальному потягу доводиться протистояти таким душевним силам, як опір, серед яких найяскравіше виділяються сором та огида. Можлива гіпотеза, що ці сили беруть участь у тому, щоб стримувати потяг у шорах, які вважаються нормальними; і якщо вони розвинулися в індивідуумі раніше, ніж сексуальний потяг досяг повної своєї сили, то, ймовірно, вони й надали певного напрямку його розвитку[19].

Далі зауважимо, що деякі з досліджених перверсій стають зрозумілими лише за збігом певних мотивів. Якщо вони допускають аналіз-розкладання, то вони мають бути складними за своєю природою. Це, можливо, послу­жить нам натяком, що і сексуальний потяг, імовірно, не щось просте, а складається з компонентів, які знову відокрем­люються від нього у вигляді перверсії. Клініка, таким чином, звернула нашу увагу на поєднання (verschmelzungen), які втратили своє вираження в одноманітності нормальної поведінки[20].

4. Сексуальний потяг у невротиків

Психоаналіз

Важливе доповнення до пізнання сексуального потягу в осіб, принаймні дуже близьких до нормальних, можна отримати з джерела, до якого відкритий лише один-єдиний шлях. Один лише засіб дозволяє отримати ґрунтовну та правильну інформацію про статеве життя так званих психоневротиків (істерії, невроз нав’язливості, хибно названі неврастенією, без сумніву, ранньому слабоумстві, параної), а саме: якщо піддати їх психоаналітичному дослідженню, яким користується винайдений Дж. Бреннером і мною 1893 року метод лікування, названий тоді «катарсичним».

Маю попередити або повторити опубліковане вже раніше в іншому місці, а саме: що ці психоневрози, як показує мій досвід, є результатом дії сексуальних потягів. Розумію під цим не те, що енергія сексуального потягу доповнює сили, які живлять хворобливі явища (симптоми), а наполягаю, що ці потяги є єдиним постійним і найважливішим джерелом неврозу, тому сексуальне життя зазначених осіб проявляється винятково або переважаюче, або лише частково тільки в цих симптомах. Симптоми, як я це висказав в іншому місці, є сексуальним позбуванням хворих. Доказом для цього твердження мені слугує кількість психоаналізів істеричних та інших неврозів, що зростає упродовж двадцяти п’яти років, про результати яких я подав докладний звіт в іншому місці і буду робити це в майбутньому[21].

Психоаналіз усуває істеричні симптоми, виходячи з припущення, що ці симптоми є заміною — ніби транс­крипцією — ряду афективних душевних процесів, жадань, прагнень, яким завдяки особливому психічному процесу (витісненню) перегороджений доступ до позбування шляхом свідомої психічної діяльності. Саме ці утримувані в несвідомому стані думки і прагнуть знайти вираз, відповідний до їхньої афективної сили, вихід (abfuhr), й при істерії знаходять його у процесі конверсії в соматичних феноменах, тобто в істеричних симптомах. За правильного, проведеного за допомогою особливої техніки зворотного перетворення симптомів афективні уявлення, що стали свідомими, дають можливість отримати найточнішу інформацію про природу та походження цих психічних утворень, раніше несвідомих.

Результати психоаналізу

Таким чином було виявлено, що симптоми є заміною прагнень, вони запозичують свою силу з джерел сексуального потягу. У повній злагоді з цим перебуває те, що нам відомо про характер узятих тут за взірець усіх психоневротиків та істериків, про їхню недугу і про причини цього захворювання. В істеричному характері спостерігається певна частка сексуального витіснення, що виходить за межі нормального, посилення опору проти сексуального потягу — сором, відраза, мораль і буцімто інстинктивна втеча від інтелектуальних спроб вирішення сексуальної проблеми, що має в яскраво виражених випадках наслідком повну необізнаність із сексуальною сферою аж до досягнення статевої зрілості.

Ця суттєва, характерна для істерії риса часто недоступна для грубого спостереження, завдяки існуванню іншого конституційного фактора істерії — занадто могутньо розвиненого сексуального потягу; але психологічний аналіз здатен щоразу викрити його та розв’язати суперечливу загадковість істерії констатуванням протилежної пари: занадто сильною сексуальною потребою і запереченням сексуального, що зайшло надто далеко.

Причина для недуги з’являється у схильної до істерики особи, коли внаслідок власної наростаючої зрілості або зовнішніх життєвих умов реальна сексуальна вимога всерйоз пред’являє на них свої права. З конфлікту між вимогою потягу та протидією заперечення сексуальності знаходиться вихід у хворобу, що не вирішує конфлікту, а намагається ухилитися від його розв’язання шляхом перетворення лібідозного прагнення в симптом. Якщо істерична людина, якийсь чоловік, занедужує від якогось банального душевного руху, від конфлікту, в центрі якого не лежить сексуальний інтерес, то такий виняток — лише позірний. Психоаналіз у таких випадках завжди може довести, що саме сексуальний компонент конфлікту створює можливість захворювання, позбавляючи душевні процеси можливості нормального позбування.

полную версию книги