– Ах, пане коханку, і чому справи так цікавлять усіх і кожного, хто переступає поріг цього палацу?! Справи – річ потрібна, згоден… але ж це так нудно! І тепер ви туди ж. А тим часом, ви мені так сподобалися… Давайте краще жити й радіти життю, на тлі чого всі серйозні справи моментально блякнуть і в'януть.
– Дорогий мій князю, я згоден як завгодно довго радіти життю разом з вами, але щоб цієї радості можна було віддаватися безоглядно, давайте все-таки віддамо належне й нашій справі!
Радзивілл насунув пишну чалму з павиним пером на велике шишкувате чоло, примружив ліве око, немов прицілюючись, і вирішив:
– Що ж, давайте! Ви маєте рацію, пане коханку, тисячу разів маєте рацію: якщо не впоратися зі справами, повноцінного відпочинку не вийде. То про що ви хотіли поговорити, наймиліший графе?
– Зрозуміло, про майбутню Конфедерацію! – про всякий випадок Кирило Григорович вирішив приступитися одразу ж до головного.
– Про Конфедерацію? А навіщо про неї говорити?
– Бо саме на силу Конфедерації варто спертися в усіх наступних наших діях.
– Це зрозуміло, пане коханку, це само собою зрозуміло. Але що вам тут неясно?
– Насамперед, коли буде створена Конфедерація?
– Днів через десять, максимум через два тижні. Зберемося в Барі. Запрошення вже розіслані, більшість імовірних конфедератів підтвердили свій намір бути присутніми. А ви також бажаєте приєднатися до шляхетних зборів, пане коханку?
– Ні-ні, що ви! – Розумовський навіть відсунувся від співрозмовника.
– Ну ще б пак: адже ви не поляк! А?! Чи не так, пане коханку?!
Князь оглушливо зареготав, потім зненацька обірвав сміх, додав майже пошепки:
– Втім, я теж не поляк, але до Конфедерації приєднуюсь… Хто б міг очікувати, а? А, пане коханку, хто б міг очікувати?..
Не зовсім зрозуміло, що так розсмішило Радзивілла в його власних словах, однак відкинувшись на валик дивана, він зареготав ще голосніше. Зареготав настільки оглушливо, що Кирило Григорович насилу стримав бажання затиснути долонями вуха.
– Почуте від вас, князю, перевершує всі мої очікування, – мовив Розумовський, коли господар угомонився. – Дозвольте поцікавитись, яка мета створення… Барської конфедерації… Сподіваюся, ви дозволите називати це угруповання саме так?
– О так, так, зрозуміло, дозволяю! Барська конфедерація: кращої назви не придумав би навіть я.
– То все-таки: які цілі переслідує…
– Все просто, пане коханку, все геть просто й очевидно!
Незважаючи на досить важку комплекцію, Радзивілл легко підхопився з дивана, заклавши руки за спину, пройшовся взад-уперед, потім оголосив з пафосом:
– Настав час захистити багатостраждальну Річ Посполиту від безперервного злісного втручання в її справи російської імператриці, цієї вкрай знахабнілої німкені, яка до того ж страждає патологічною нестриманістю до чоловіків! Оскільки польський король забезпечити такий захист не в змозі, цю священну місію й візьме на себе Конфедерація. Всі патріоти знатних і уславлених польських сімейств зберуться під нашими прапорами.
У цю мить ледь помітна тінь пробігла обличчям князя, і він вже без пафосу, але з ледь приховуваним роздратуванням проскреготав:
– Навіть Чарторийські[16] – і ті!..
– Я розумію ваші почуття, князю, – несміливо мовив Розумовський.
– Втім, тепер не час згадувати старі чвари. Ми виступимо проти російського засилля всі разом, пліч-о-пліч. У цьому запорука успіху, пане коханку! І перемога буде за нами.
– Але чи зумієте ви перебороти перешкоди на вашому шляху?
– Які ще перешкоди? – миттю нашорошився князь. – Якщо ви про незначні протиріччя між окремими шляхтичами, то вони відкладаються до повної і швидкої перемоги над ворогом…
– На жаль, я про інше.
– Про що ж, дозвольте поцікавитись?
– Як вам має бути відомо, польський король Станіслав-Август Понятовський свого часу був коханцем Катерини Олексіївни, – Кирило Григорович витримав коротку паузу, роздумуючи, чи варто говорити це, але все-таки наважився: – і від Станіслава-Августа імператриця навіть народила позашлюбну дитину.
– Це, пане коханку, загальновідомо.
– Я розумію…
– Тоді навіщо ж повторювати?
– А для того, що польський король Станіслав-Август напевно дотепер відчуває якщо не найніжніші, то доволі теплі почуття до російської імператриці Катерини Олексіївни. А це означає, що Його Величність не дозволить конфедератам…
– Так ми його й послухалися! – випнувши далеко вперед гладко виголене підборіддя, вигукнув Радзивілл. – І взагалі, пане коханку, не забувайте, що воля польського сейму незмінно перевершувала волю польського короля, що за всіх часів був лише першим шляхтичем серед рівних.