О, не наливай мені більше «Джанкс спіріт»!
Бо ж коли ти наллєш «Джанкс спіріт»,
То голова закрутиться, язик заплететься, очі вибалушаться, і я помру.
Тож наливай швидше келих старого «Джанкс спіріт».
Кожен з учасників гри за командою зосереджується на пляшці, аби примусити її наповнити склянку суперника, яку він по тому повинен випити. Потім пляшку доливають. Гра триває. І так далі.
Програвши перший раунд, ви, швидше за все, програєте й усю партію, бо одним із наслідків «Джанкс спіріт» є втрата телекінетичних здібностей.
Коли учасники гри вип’ють обумовлену кількість пляшок, тому, хто програв, пропонується виконати бажання. Найчастіше — біологічно протиприроде.
Форд Префект, як правило, намагався програти.
Форд знову уважно поглянув на Артура, для якого бажання потрапити до бару «Кобила і грум» почало втрачати привабливість.
— Але що буде із моїм будинком? — запитав Артур жалібно.
Форд подивився на містера Просера, і раптом його осяйнула ідея.
— Це він хоче знести твій будинок?
— Так, вони збираються прокласти…
— А ти їм заважаєш?
— Так…
— Здається, ми зможемо домовитись. Перепрошую, — гукнув Форд.
Містер Просер озирнувся. Він сперечався з бригадиром бульдозеристів, чи можна вважати Артура Дента божевільним і якщо так, то скільки їм слід доплатити за шкідливість. Те, що до Артура надійшла підмога, стривожило Просера.
— Слухаю вас. Містер Дент погодився? — з надією запитав він.
— Припустимо, що не погодився, — сказав Форд.
— Розумію, — зітхнув містер Просер.
— Припустимо також, що він сьогодні взагалі не погодиться.
— Припустимо. Ну то й що?
— А те, що вашим людям доведеться бити байдики цілий день.
— Можливо, можливо…
— Тож, якщо ви згодні, чи так уже важливо, буде Артур лежати тут цілий день, чи піде?
— Не зрозумів.
— Що ж тут незрозумілого? — здивувався Форд. — Якщо ви згодні простояти тут цілий день, то ви, мабуть, зможете обійтися і без містера Дента.
— Мабуть, зможемо, — містер Просер замислився спантеличено.
Йому здавалося, що один із них верзе нісенітницю.
— От і добре, — зрадів Форд. — Будемо вважати, що домовились. Тоді ми, з вашого дозволу, відлучимося ненадовго до пивної. Як ви ставитесь до такої пропозиції?
Пропозиція здалася містеру Просеру верхом безглуздя.
— Цілком прийнятна пропозиція, — переконливо сказав він, розмірковуючи одночасно, кого це він намагається переконати.
— А коли вам захочеться вихилити склянку-другу, — сказав Форд, — можете розраховувати на нас.
— Дякую, хлопці, — містер Просер остаточно заплутався, — дуже люб’язно з вашого боку.
Він спохмурнів, усміхнувся, по тому спробував сумістити обидві дії. Кінець кінцем він махнув рукою і став крутити на голові хутрову шапку. Лишалось сподіватися, що цей раунд зостався за ним.
— Тоді, — продовжував Форд Префект, — вам доведеться підійти сюди й лягти…
— Що, що? — спантеличено вигукнув містер Просер.
— Вибачте, сер, — сказав Форд, — можливо я не досить точно висловився. Але ж комусь треба лежати на шляху бульдозерів, чи не так? Інакше їм ніщо не завадить знести будинок містера Дента.
— Що, що? — знову вигукнув містер Просер.
— Справа дуже проста, — пояснив Форд — Мій клієнт — містер Дент — погодився звільнити місце в калюжі лише за однієї умови, якщо ви підміните його.
— Що ти верзеш? — озвався Артур. Форд штовхнув його носаком черевика.
— Ви пропонуєте мені, — сказав Просер, силкуючись збагнути, що, власне, від нього хочуть, — підійти й лягти в калюжу…
— Саме так.
— Перед бульдозерами?
— Еге ж.
— Замість містера Дента?
— Еге ж.
— У грязюку?
— Можна висловитись і таким чином.
Тільки-но містер Просер збагнув, що саме він, а не хтось інший, є потерпілою стороною, гора впала йому з плечей. Від цього жорстокого світу марно було б чекати чогось іншого.
— А ви тим часом збігаєте з містером Дентом до пивної? — зітхнув він.
— Так, — підтвердив Форд. — Саме так,
Містер Просер зробив кілька непевних кроків, тоді зупинився.
— Швиденько? — уточнив він.
— Туди й назад, — запевнив його Форд. — Устань, — звернувся він до Артура, — поступись чоловіку місцем.
Артур слухняно підвівся. Він ще не вірив своїм очам.