Побiжно проблематики рейдiв УПА чехословацькими теренами торкалися i польськi автори, що описували боротьбу їхньої армїї з вiддiлами УПА на Закерзоннi. Як приклад можна назвати книги Антонi Щесняка i Вєслава Шоти8, Іґнацi Блюма9, Генрiха Домiнчака10, авторiв колективної працi "З боїв проти збройного пiдпiлля в Польщi в 1944-1947 роках"11. Для усiх них характерне яскраво упереджене ставлення до українського визвольного руху, учасникiв якого вони тенденцiйно називають бандитами. Натомiсть всiляко вихваляють польських воякiв за виявлений "героїзм" у боротьбi з викорiнюванням українства з його рiдних земель. Спецiально рейдам УПА на Захiд 1947 року було присвячено працi Владiслава Ярнiцкого "Погоня за Бурлакою"12 i "Спалена земля"13, проте цi твори не можна, навiть при великому бажаннi, назвати науковими роботами. Це швидше тенденцiйнi, з пiдтасованими, нерiдко вигаданими фактами, повiстi. Опираючись на певний фактичний матерiал, автор подає його, по-своєму iнтерпретуючи в художнiй формi, a тому книги мiстять багато неточностей, а то й вiдвертого фантазування. Про рейди УПА теренами Чехословаччини згадується i в найновiшому польському дослiдженi, присвяченому дiяльностi українських повстанцiв на Закерзоннi. Мова йде про монографiю молодого iсторика Ґжеґожа Мотики "Так було в Бєщадах. Польсько-українська боротьба в 1943-1948 роках"1. Перу цього ж дослiдника належить публiкацiя "Рейд через Чехословаччину", присвячена переходовi сотень УПА на Захiд влiтку 1947 року2. Дане дослiдження, судячи з його змiсту, оперто на документальну та мемуарну базу, проте, зважаючи на форму публiкацiї (газетна стаття), посилання на бiльшiсть джерел вiдсутнi.
Певнi дослiдження з цiєї проблематики є i в колишнiй чехо-словацькiй iсторiографiї. Першою публiкацiєю про рейди УПА по Чехословаччинi, яка з'явилася у 1948 роцi, тобто вже незабаром пiсля закiнчення боїв на цих теренах мiж українськими повстанцями i мiсцевою армiєю та силами безпеки, є книга Вацлава Славiка "Справжнє обличчя бандерiвцiв. Акцiя Б проти цивiльної сiтки"3. Написана вона була на замовлення чеської служби безпеки – Сбору Народнi Безпечностi (СНБ), а тому годi було сподiватися вiд неї об'єктивностi при описуваннi подiй. Книга також не є науковим дослiдженням у буквальному розумiннi цього слова, a радше пропагандистським памфлетом, та, незважаючи на це, мiстить багато цiкавої iнформацiї про сприйняття словаками iдей, пропагованих вояками УПА, а також про боротьбу iз ними чеської армiї та СНБ. У 1965 роцi з'явилося ще одне спецiальне дослiдження з цiєї проблематики Франтiшека Кауцького та Ладiслава Вандурека "Пiд прапором тризуба"4. Змiст книги складають короткi нариси, побудованi на документах чеських архiвiв та спогадах учасникiв описуваних подiй. Ця публiкацiя мiстить надзвичайно багато свiдомих перекручень фактiв, що зроблено з метою очорнити український нацiонально-визвольний pyx загалом та дiяльнiсть повстанських вiддiлiв на теренах Чехословаччини зокрема. Вона є цiкавою хiба фотографiчними матерiалами, помiщеними в нiй. Дуже багато iнформацiї про пропагандистськi акцiї УПА в 1945-1947 роках знаходимо у книзi Богуша Хньоупека "Бандерiвцi"1. Автор книги, до речi, пiзнiше мiнiстр закордонних справ Чехословаччини, описує боротьбу з українськими повстанцями, учасником якої був вiн сам. Зважаючи на це, книга має мемуарний характер, хоч i з використанням документiв (посилання на мiсця знаходження яких автор, на жаль, не подає), а отже, мiстить багато суб'єктивних оцiнок та висновкiв, особливо стосовно українських повстанцiв, яким вiн безпiдставно приписує ряд злочинiв (про це мова йтиме далi). Та все ж книга є досить цiнною, зважаючи на те, що мiстить цiлий ряд документiв як українського пiдпiлля, так i чеської армiї та служби безпеки про боротьбу iз ним.
Іншим iсториком Чехословаччини, який спецiально займався дiяльнiстю УПА, був Ян Фiала. Вiн захистив докторську дисертацiю на тему "Боротьба Чехословацької армiї проти фашистських банд т.зв. Української Повстанської Армiї – бандерiвцiв в 1945-1947 роках"2. З праць Фiали для написання цього дослiдження використанi двi статтi, якi вдалося знайти у Львовi, та й то одна з них "Що таке була бандерiвська банда?" з Празького щомiсячного журналу "Історiя i сучаснiсть" (№3 за 1961 рiк) цитується за переказом, помiщеним пiд заголовком "Ворог проти бандерiвцiв" в газетi "Шлях перемоги"3. Інша стаття називається "Чехословацькi збройнi сили i забезпечення мирного розвитку революцiї в 1945-1947 роках"4. Пишучи з позицiй правлячої комунiстичної партiї, Фiала описує повстанськi акцiї на Словаччинi як спробу державного перевороту в союзi з "мiсцевою реакцiєю", представленою Демократичною партiєю, i повернення країни до "жорстокого клеро-фашистського режиму". В 1994 роцi в Празi з'явилась його монографiя "Звiт про акцiю Б"5. В цiй книзi, яка, напевно, є дещо змiненою редакцiєю вже згадуваної докторської роботи Фiали, в порiвняннi з попередньо згадуваними статтями, змiщено певнi акценти. Зокрема, вiн вже не говорить про змову бандерiвцiв з "мiсцевою реакцiєю", приписуючи останню вигадцi комунiстичної пропаганди. Загалом, монографiя написана з використанням великої кiлькостi документальних джерел, що пiдвищує її iсторичну вартiсть. Проте, як це не дивно, зважаючи на рiк появи книги (нагадаю – 1994), автор й надалi послуговується комунiстичною термiнологiєю, характеризуючи український визвольний рух як фашистський, а в рядках працi помiтне неприховане упереджене ставлення до представникiв цього руху. Великою недбалiстю Яна Фiали як iсторика вважаю те, що вiн, беручись за справу написання монографiї про дiяльнiсть УПА на теренах Словаччини, не використав не те що жодного повстанського документа, але й жодного українського дослiдження, присвяченого темi УПА. Загальну iнформацiю про iсторiю українського визвольного руху вiн черпав у авторiв радянських антиповстанських памфлетiв та не бiльш об'єктивних польських авторiв, що, в результатi, вiдбилося спотвореннями iнформацiї та необ'єктивнiстю, якими наповнена книга.
Певну iнформацiю про дiї в Чехословаччинi, на фонi яких вiдбувалися повстанськi акцiї в цiй країнi, знаходимо у книзi Марти Вартiкової, присвяченiй становленню тут комунiстичного режиму1. Вона також наголошує на змовi українських повстанцiв з мiсцевими "реакцiйними колами". Про рейди як змову українськжх повстанцiв, тепер уже з католицькою церквою, писали також А.Свобода, В.Свободова та А.Тучкова у своїй книзi "Змова Ватiкану проти Чехословацької республiки"2. Залучення колишнiх словацьких партизан до боротьби з повстанськими вiддiлами є темою статтi чеського iсторика Ярослава Шольца3. Певнi намагання позбавитися традицiйних штампiв на адресу українського визвольного руху i дати об'єктивну оцiнку дiяльностi вiддiлiв УПА на теренах Чехословаччини прослiдковуються в статтi словацького iсторика Йозефа Родака.
Отже, доступна авторовi цих рядкiв чеська та словацька iсторична лiтература з розглядуваної проблематики є досить однобiчна i тенденцiйна.
Епiзодично про рейди вiддiлiв УПА розповiдають книги iноземних авторiв, присвяченi вивченню українського нацiонально-визвольного руху загалом. Серед таких праць заслуговує на вiдзначення ґрунтовне дослiдження вiдомого арґентинського дослiдника Енрiке Мартiнеза Кодо пiд назвою "Повстанцi за залiзною завiсою"1. Вiн, безперечно, користувався великою кiлькiстю матерiалiв українського пiдпiлля, що стали основою для написання його книги. Окрiм згадок про рейди на Словаччину 1945-1947 рокiв, в роботi є роздiли, присвяченi тактицi повстанських рейдiв. Окремi згадки про перехiд сотень УПА на Захiд у 1947 роцi мiстять також англомовнi працi "Український Резистанс. Історiя українського нацiонально-визвольного руху"2, "Українська Повстанська Армiя в боротьбi за свободу"3 та всесвiтньовiдома праця американського iсторика Джона Армстронга "Український Нацiоналiзм"4. Англiйський журналiст-комунiст Ральф Паркер, котрий, як i багато iнших його колег по партiї, не мiг уявити собi того, що кiлькарiчна боротьба українцiв проходить без жодної зовнiшньої пiдтримки. У своїй книзi "Змова проти миру"5 вiн звинувачував американського генерального консула в Братиславi у допомозi рейдуючим на Захiд воякам УПА.