АВТОР ЗВІТУ: ПАТРУЛЬНИЙ ОФІЦЕР РІВЕЛЛІ
НАЧАЛЬНИК: СЕРЖАНТ ДОУС
Усамітнившись у своїй офісній кабінці, хворий через сильне похмілля Баррі втретє перечитує цей документ. Йому вже мозок плавиться, бо все написане — це повна протилежність тому, що казала Енн Восс Пітерс.
Про те, що сталося між її чоловіком і його першою дружиною. Жінка була переконана, що Френні стрибнула з хмарочоса.
Баррі відкладає звіт, вмикає монітор і входить у базу відділу транспортних засобів штату Нью-Йорк. Біль пульсує в голові десь за очима.
Запит на Джо та Френні Берман видає йому останню відому адресу: Монток[12], Пайнвуд-лейн, буд. 6.
Чому він так зациклився на цьому? Марудився б зі своїми паперами і справами, якими завалений його стіл, і дідько з ними, СХП та Енн Восс Пітерс.
Склад злочину відсутній, нема причини марнувати час на те, чого немає. А що ми маємо? Так… незначні розбіжності.
Та якщо чесно, Баррі вже згоряє від цікавості.
Двадцять три роки він служить детективом, бо любить розв’язувати головоломки, а цей ребус, цей суперечливий набір подій ніби дражниться: ти, Баррі, мусиш виправити всі ці розбіжності.
Якщо поїхати на інший край Лонг-Айленду на службовій машині у справах зовсім не службових, легко нарватися на догану. Та й голова після вчорашнього гуде…
Тож Баррі відкриває сайт MTA[13] і вивчає розклад руху потягів.
Так, менш ніж за годину з Пенсільванського вокзалу відходить потяг на Монток.
Гелена
18 січня 2008 року — 29 жовтня 2008 року
Жити на списаній платформі Слейда — це як відпочивати на п’ятизірковому курорті, отримуючи за це гроші, та ще й працювати там.
Щоранку Гелена прокидається на верхньому рівні надбудови, де квартирує вся команда. Їй надали просторе кутове помешкання з вікнами з водовідштовхувального скла від підлоги до стелі. Таке скло розпорошує краплі води, і навіть у найбільшу негоду ніщо не заважає Гелені бачити безкрає море. Прибиральники раз на тиждень прибирають її номер і забирають речі до пральні. Більшість тутешніх страв готує кухар із мішленівською зіркою, нерідко — зі свіжоспійманої риби та фруктів-овочів з їхньої теплиці.
За наполяганням Маркуса, п’ять днів на тиждень Гелена займається спортом — для підтримки розумових і душевних сил. У негоду вона відвідує тренажерний зал на першому рівні, а в погожі дні — які взимку бувають рідко — бігає доріжкою, що оперізує платформу. Ці пробіжки подобаються їй найбільше — вона неначе нарізає кола на вершині світу.
Її дослідницька лабораторія займає десять тисяч квадратних футів — увесь третій поверх надбудови на станції «Фокс», і за останні десять тижнів Гелена досягла більшого, аніж за все своє п’ятирічне перебування у Стенфорді. Вона отримує все, чого потребує. І ні тобі рахунків до сплати, ні стосунків, які треба підтримувати. Займаєшся своїм дослідженням, з головою поринувши в роботу, і геть ні на що не відволікаєшся.
Дотепер вона просто маніпулювала мишачими спогадами, впливаючи на конкретні групи клітин, які після генетичної модифікації ставали світлочутливими. Скупчення мітили, асоціювали зі збереженим спогадом, — скажімо, про удар електрострумом, — і тоді Гелена змушувала мишу знову пережити цей страх, коли спеціальний оптогенетичний лазер посилав через оптичне волокно, імплантоване в мишачий череп, світловий імпульс.
Її теперішня робота на платформі — зовсім інша.
Гелена керує групою, що займається головною проблемою (яка є також її спеціалізацією): розмічення і каталогізація нейронних груп, пов’язаних з конкретним спогадом, та створення на базі цих даних цифрової моделі мозку, яка дозволить відстежувати й розмінувати спогади.
У принципі, ця робота нічим не відрізняється від того, що їй доводилося робити з мозком миші, але вона на порядок складніша.
Технології, над якими працюють три інші команди, багатообіцяльні, хоча й далекі від прориву — авжеж, передові та все таке, але за наявності необхідних спеців і бездонних можливостей Маркуса з цим не повинно виникнути жодних труднощів.
Загалом під її керівництвом працюють двадцять осіб, розбитих на чотири групи. Сама Гелена очолює групу картографії. Група візуалізації отримала завдання розробити спосіб відображення нейронної активності без введення лазера під черепні кістки та в мозок людини. Вирішили конструювати прилад з використанням принципу магнітоенцефалографії — або скорочено МЕГ. Комплекс СКІП (суперпровідний квантовий інтерферентний пристрій) мав фіксувати нескінченно слабкі магнітні коливання, породжені нейронними імпульсами, і точно визначати, де саме міститься той чи інший нейрон. І навіть назву для цього пристрою вже придумали: МЕГ-мікроскоп.
13