— А конкретніше можна? — просить Раджеш. — Тобто, що саме ти згадувала в ті п’ятнадцять секунд? Весь день? Якісь окремі миті?
— Я описала б це як окремі моменти, що разом дають емоційне відтворення спогаду.
— Наприклад?..
— Жебоніння води в кам’янистому річищі. Жовте листя осики, схоже на золоті монети, що пливе за течією. Грубі батькові руки чіпляють наживку. Передчуття моменту, коли ось-ось має клюнути. Ти лежиш у траві на березі та дивишся у воду. Синє-синє небо і сонце, яке пробивається крізь крони дерев плямами світла. Спіймана рибина тремтить у батькових руках, а він пояснює, що от, під нижньою щелепою — червона смуга, і тому ця риба зветься червоногорлим лососем. А ще того дня я пробила палець гачком. — Гелена відгинає великий палець і показує білий шрамик. — Гачок зазублений, і щоб його витягти, батько мусив дістати складаний ніж і надрізати пучку. Пригадую, як я плакала, а він казав стояти і не рухатись, а забравши гачок, тримав мій палець у воді, допоки той затерпнув від холоду. Я дивилась, як вода відносить кров з порізу.
— Який у тебе емоційний зв’язок із цим спогадом? — запитує Раджеш. — Чому ти обрала саме його?
Гелена зазирає у його великі темні очі.
— Біль від рибальського гачка, але головне — це мій улюблений спогад із батьком. У цей момент він, як ніколи, був самим собою.
Гелену знову садовлять у крісло, і вона знову й знову відтворює в пам’яті один і той самий спогад, який Раджешова команда розподіляє на сегменти доти, поки вдається встановити зв’язок між конкретними виявами синаптичної активності та окремо взятими моментами.
Перша спроба реактивації відбувається другого Святвечора, який Гелена зустрічає на списаній установці. Її садовлять у крісло, на голові прилаштовують шолом із цілою мережею електромагнітних стимуляторів. Сєрґєй вводить у пристрій синаптичні координати одного з фрагментів її спогаду. Світло над кріслом гасне, і з динаміка у підголівнику звучить голос Слейда:
— Ви готові?
— Так.
Вони домовилися, що не казатимуть Гелені, коли ввімкнеться апарат і який фрагмент спогаду вибрано для реактивації. Бо якщо вона це знатиме, то може сама несвідомо оживити цей спогад.
Гелена заплющує очі та береться до вправи на очищення розуму, яку регулярно виконує вже тиждень.
Вона уявляє, що заходить у зал.
Посеред залу стоїть лава — така, які бувають у художніх галереях. Гелена сідає на лаву й дивиться на стіну перед собою. Біла при підлозі стіна плавно проходить градації сірого, від найсвітліших до найтемніших відтінків, і під самою стелею стає вугільно-чорною. Геленин погляд повзе стіною знизу вгору, затримуючись на кожному наступному відтінку, ледь-ледь темнішому за попередній…
І раптом укол зазубленого риболовного гачка, який пробив великий палець, скрик болю, велика червона крапля крові на подушечці пальця, до малої Гелени підбігає батько.
— Ваша робота? — питає Гелена. Серце шалено гупає у грудях.
— Відчули щось? — запитує Слейд.
— Так, щойно.
— Опишіть це.
— Яскравий спалах спогаду про те, як гачок пробив палець. Зізнавайтеся, ви це зробили?
В апаратній лунає радісний гамір.
Гелена плаче.
Розпочинається фіксація та каталогізація найяскравіших спогадів з життя кожного, хто працює на платформі.
Ленора ділиться спогадом про ранок 28 січня 1986 року.
Їй вісім років, її приводять до стоматолога. Адміністраторка принесла з дому телевізор і поставила у приймальні. Сидячи в черзі, Ленора з мамою дивляться пряму трансляцію історичного запуску «Челленджера» — і над Атлантикою космічний човник розсипається.
Найяскравіші образи спогаду. Переносний телевізор на рухомій підставці. Білі хмари замість «Челленджера» за мить після вибуху. Вигук мами: «О боже!» Засмучено-насторожене обличчя лікаря Гантера. Медсестра-гігієністка, яка вийшла подивитися трансляцію: сльози біжать по її щоках і зникають під маскою, яка досі на ній.
Раджеш пригадує свою останню зустріч з батьком перед від’їздом до Америки. Тоді вони вдвох ходили в Долину Спіті[21].
Він пригадує запах яків. Насичену, різку яскравість сонця серед гір. Кусючу холоднечу річки. Постійне запаморочення від розрідженого повітря вище за чотири тисячі метрів. Усе навколо неживе та буре, крім озер, схожих на вицвілі блакитні очі, та різнобарвних молитовних прапорців у храмах і білосніжних піків найвищих гір.
21
Долина Спіті (англ.