Рембо відкрив вогонь із «дракона».
Стовп вогню. Гуркіт. Вибух. Вогненна куля розлетілася на тисячі осколків.
РОЗДІЛ 20
Самотній вовк викликає «Вовче лігвище». Як мене чуєте? Прийом.
Мердок завмер, почувши хриплий голос.
Голос Рембо.
Відповісти йому, — розпорядився Мердок.
«Самотній вовк», вас чуємо. Прийом.
Підготуйтеся до аварійної посадки, — у голосі лунали смертельна втома й біль. — Прибуваю… — Пауза. Важкий подих. — Прибуваю з американськими військовополоненими. Прийом.
Усі, хто стояв неподалік від приймача, очікувально подивилися на Мердока. Той мовчав.
Скажіть, що будемо готові до аварійної посадки. Гарна робота. Зустрічна група вже вирушила.
Хтось радісно скрикнув. Збудження перекинулося на інших. Усі присутні раптом зашуміли, почали поплескувати один одного по плечах. Одні кинулися за вогнегасниками й носилками, інші — за медикаментами та пінозмішувачами для аварійної посадки.
Залишилися тільки зв’язківець, Еріксон і Дойл.
Ну, що ж, чорт забирай, він добре попрацював і заслужив на ескорт.
Я не проти, — сказав Еріксон. — Тільки все одно доведеться почекати, поки ми не дізнаємося, у якому він секторі. — Еріксон дивився на екран радара. — Ну от, тепер видно. — Я його бачу. — Він насупився. — Щось уже дуже повільно рухається. Я б на його місці рвав відтіля якнайшвидше. Щось сталося…
РОЗДІЛ 21
Так, «Зоряні війни», — говорив Рембо, щоб не відчувати болю. — Коли ви повернетеся в Штати, я вам точно кажу, будете переглядати цей фільм кілька разів.
Полонені зібралися навколо Рембо та слухали його, як заворожені.
Його нудило, але він продовжував говорити:
Там є хлопець — Дарт Вейдер. У чорному шоломі й у накидці. У нього меч… тільки не такий меч, а… Ось дивіться — ріка Меконг.
Полонені забули про «Зоряні війни». Тепер вони дивилися на ріку.
А за нею? — запитав Бенкс.
Таїланд.
А далі?
А далі — дім.
Усі ці роки, — промовив Хтось, — лише думки про дім не дали мені збожеволіти. Я згадував усе до найменших подробиць.
А я згадував піцу.
А я сосиски.
А я пиво й «Доджерс»[4].
Моєму синові буде вже шістнадцять. Він тепер зможе водити машину.
Цікаво, чи чекає мене дружина?
Ну, як там тепер, га?
Так, розкажи, як там?
Рембо не знав, що відповісти. Вірніше, він не міг їм сказати те, що думав. Це б їх доконало.
Удома? Удома все, як завжди, — збрехав він. — Старі добрі Штати не міняються.
Та не може бути. Щось усе одно змінилося.
Звичайно. Дещо міняється. Наприклад, президентом став Рональд Рейган.
Рональд? Почекай. Актор, чи що?
Ну так. Саме він,
Мамо рідна, ну й справи!
Не міг же Рембо сказати їм, що замість В’єтнаму тепер Нікарагуа, що пісня «Дайте миру шанс» Леннона змінилася на брязкіт зброї.
Можливо, саме тому такий популярний лазерний меч героя «Зоряних війн*. Чистеньке зображення війни. Якщо тобі відірвало руку — не біда, на екрані тобі швидко зроблять нову.
Ні, він їм нічого не скаже про Нікарагуа. Це буде для них надто великим ударом.
А Меконг ставав усе ширшим, удалині в небі він побачив чорну точку.
РОЗДІЛ 22
Мердок відіслав з ангара зв’язківця.
Я сам тут упораюся. Ти йди постеж за небом.
Мердок сів за передавач і взяв мікрофон. Коли зв’язківець пішов, він заговорив:
«Ватажок зграї» викликає «Молот*. Коли непізнаний… повторюю… непізнаний вертоліт перетне Меконг, відкривайте по ньому вогонь. Потім вирушайте до місця падіння та розстріляйте всі ракети, що залишилися. Нікого не брати живим. Усіх знищити. Як зрозуміли? Прийом.
З динаміка почувся здивований голос Бріксона.
Е-е, сер… Я щось вас погано чую.
Що ти там верзеш? Прийом.
РОЗДІЛ 23
Е-е… у мене щось у вусі, сер.
І це була правда. До вуха Еріксона був приставлений ствол автоматичної гвинтівки М-16.
Гвинтівку тримав Траутмен.
У глибині вертольота лежав непритомний Дойл. Брезент, за яким ховався Траутмен, був відкинутий.
Траутмен запитав:
Скажіть мені, Еріксоне, ви б напевно хотіли зараз керувати туристичним вертольотом де-небудь на півдні Франції, чи не так?