Ви хочете сказати, що спершу звільните інших американських заручників, а потім уже будете домовлятися про його звільнення?
Ми не впевнені, що зможемо домовитися про його звільнення. Прокляття, а раптом радянські будуть його катувати або оброблять ліками й він розколеться?
Він не розколеться, — сказав Рембо.
А якщо розколеться? Припустимо, вони змусять його визнати, що Сполучені Штати фінансують, озброюють і навчають афганських повстанців? Або змусять сказати, що він перетнув афганський кордон зі згоди уряду Сполучених Штатів?
Клянуся вам, вони ніколи не змусять його це зробити, — сказав Рембо.
Я ціную лояльність, однак політичні реалії такі, що Сполученим Штатам, ймовірно, доведеться наполягати на тому, що Траутмен волоцюга, що нашому уряду нічого не було відомо щодо його діяльності. Можливо, нам доведеться відмовитися від нього.
Ви виродок!
Траутмен мене теж так обізвав. Це моя робота. Але те, про що я вам щойно сказав, розраховано як останній варіант. Можливо, це й не буде застосовано. Усе залежить від радянських. Можливо, вони не використовують захоплення полковника як привід для масованої пропагандистської кампанії. Не виключено, що вони погодяться звільнити його в обмін на нашу обіцянку стримати критику з приводу радянського вторгнення. Або ж віддадуть його нам в обмін на одного зі своїх шпигунів. Хто знає? Ми поки вичікуємо. Повір, настане критичний момент, і йому на допомогу прийдуть офіційні кола.
Зараз критичний момент. Чим далі, тим легше про все забути.
У цей час він не може отримати допомогу від офіційних кіл.
Тоді хай йому допоможуть неофіційні кола.
Що?
Дайте мені все необхідне. І забудьте про моє існування.
Ти виявляєш бажання йти по його сліду? — здивовано запитав Бріггс. — А якщо і ти потрапиш у полон?
Якщо я потраплю в полон, ви можете заявити журналістам, що я той колишній солдат, який знову захотів повернутися на війну. Нехай уряд скаже, що вони щасливі мене позбутися.
Повернутися на війну? Тиждень назад ти відмовився це зробити. Чому ж зараз?..
Тому що полковник зробив би заради мене те ж саме.
РОЗДІЛ 6
Рембо роздував ковальський міх, спрямувавши струмінь повітря в палаюче вугілля. По його оголеному торсу стікали струмочки поту. Мускули перекочувалися під шкірою пружними кулями. За допомогою щипців він витяг з печі розпечений до 440 градусів брусок нержавійки. Схопив свій важенний молот і почав бити ним по розжареному металу. Удари стрясали все навколо. Боліло втомлене плече. Але він ударяв і вдаряв по залізу. За Траутмена. Потрібно знайти Траутмена. Потрібно врятувати Траутмена.
Незабаром Рембо вже вивчав з усіх боків викуваний ним предмет. Це був плоский клинок у дванадцять дюймів, два з половиною дюйма завширшки й на чверть дюйма завтовшки.
З обоюдогострим лезом. З вигином. З вісьма карбами — по чотири з кожного боку. Як пам’ять про вісьмох друзів, які загинули в Намі. Зброя виявилася важкою. Щоб трохи полегшити її, довелося зробити посередині леза канавку. Він зронив і жолобок для стоку крові, щоб клинок можна було легко витягти з тіла. Довго обробляв його, полірував, точив — кличок мав бути міцним і гострим. Потім він зробить ручку — вона буде під кутом, це дає виграш у силі, якщо ніж спрямовуєш униз. Довжина клинка складе вісімнадцять дюймів. Знаряддя війни. Ніж удосконаленої моделі Боуї[5], схожий на мініатюрний афганський меч — йому от-от доведеться перетнути кордон країни, де сучасна зброя вступила в протиборство зі зброєю середньовіччя, де століття не чергуються, а набігають одне на одне. Країни, у якій немає різниці між учора й сьогодні.
РОЗДІЛ 7
Траутмен стогнав, повільно приходячи до тями. Тіло й голова розламувалися від болю. Він підозрював, що йому зламали прикладом ребра та пошкодили череп. Він задихався від приступів сухого кашлю. Перед очима танцювали вогні. Він лежав на підлозі маленької камери з кам’яними стінами та стелею й залізними дверима. Ґрати зі сталевих прутів на дверях утворювали високе вузьке вікно. За ґратами, схоже, був коридор. Важко повернувши голову, Траутмен побачив, що в самих стінах вікон немає. Камера була порожня. Ні нар, ні навіть відхожого місця. Сліпуче яскрава лампочка під стелею була захищена металевою сіткою.
Він спробував зібратися з думками, відігнати погані побоювання. Він пам’ятав, що був полонений урядовими військами, потім його побили. Коли солдати закинули його в радянський бойовий вертоліт, він на короткий час отямився. Під час польоту його знудило. Коли вертоліт сів і Траутмена поклали на носилки, він почав дещо пригадувати…