Лук був чорного кольору, його рукоять зроблена з магнію, крила — зі збагаченого вуглецем скловолокна. До прорізів на кінцях крил кріпилися рухомі коліщата-барабани. Ці коліщата з’єднувалися між собою тросом, що вільно ходив між крилами, тому створювалося враження, що в лука три тятиви, хоча для запуску стріли використовувалася одна.
Оскільки лук був сконструйований таким чином, що при мінімальному зусиллі досягався максимальний результат, його назвали комбінованим. У розібраному вигляді спокійно вміщався в сумку завдовжки два фути. Закріпити крила на рукояті було нескладно. Хитромудра, безшумна, смертоносна зброя.
Розглядаючи її, Рембо зрозумів, що помилився, прийнявши спочатку за ту ж саму модель, яку використовував рік тому в Намі.
Зібраний лук був завдовжки сорок дюймів, на чотири дюйми менше від попередньої моделі, отже, його було зручніше нести в бою. Коліщата трохи більші, а тому механізм потужніший. До того ж до рукояті кріпився сагайдак із сімома стрілами, розташованими паралельно з тятивою. Нарешті, прироблена до рукояті приставка разом із виступом, на який кладеться стріла, дозволяла брати стрілу на шість дюймів коротшу за звичайну, що не позначалося на силі й дальності її польоту.
Рембо швидко оглянув другу сумку, знайшовши в ній достатню кількість збірних стріл. Вони були чорного кольору — чорне не відбиває сонячних променів. І зроблені з алюмінію — дерево від спеки деформується. Ну, а оперення нейлонове — нейлон кращий за пера.
Але все-таки це не зовсім такі стріли, якими він стріляв у В’єтнамі. Нові було простіше збирати. А ті, якими він стріляв у В’єтнамі, доводилося згвинчувати, що забирало дорогоцінний час. Через ці стріли був протягнений тросик, що скріплював воєдино половинки кожної. Для того щоб з’єднати древ- ко, потрібно лише приставити одну половинку до іншої по прямій лінії. Завдяки натягуванню тросика древко миттєве перетворювалося на одне ціле.
Під стрілами Рембо знайшов пластмасову коробку з м’якою підкладкою. У ній лежали наконечники, кожен із чотирма гострими, як бритва, зазубринами (у дюйм завширшки й у два з половиною завдовжки, такими ж чорними, як лук та стріли), наконечники нагвинчувалися на різьбу, нарізану на голівці стріли. На наконечниках назва: «Мідноголовий[6] випотрошувач». Якщо ж він не захоче користуватися цими наконечниками, можна прикріпити інші, що лежали в тій же коробці, — конусоподібні з написами «Розрив» і «Сльозоточивий газ».
Тренуючись у збиранні та розбиранні вдосконаленої моделі древньої й у той же час настільки сучасної зброї, Рембо знову не міг стримати посмішки.
Так, Бріггс мав рацію, — сказав він, повернувшись до Муси. — Це щось нове й у той же час старе.
Я все ще не розуміти.
Зрозумієш.
Муса був чимось заклопотаний.
У чому справа? — запитав Рембо.
Муса вказав пальцем на джинси Рембо та його бавовняну сорочку.
Ти маєш переодягатися. Туди, куди ми йдемо, одягатися не так, розумієш?
Рембо погодився з Мусою.
Але Мусу все ще щось турбувало.
Що?
Муса показав на медальйон Коу, що висій на шиї в Рембо.
Куди ми йдемо, усі мусульман. Буддист не люблять.
Цей медальйон має для мене особливе значення.
Мусульман не любить буддист.
Рембо напружився. Він знав, що Муса правий. Солдат має бути хамелеоном, має приймати звичаї людей, до яких звернувся по допомогу. Але зняти медальйон Коу означає для нього зрадити пам’ять про неї, зізнатися собі в тому, що вона мертва.
Але якщо не зняти медальйон, можна приректи на смерть себе.
Він знехотя підкорився. Усупереч власній волі розв’язав шнурок, зняв медальйон із шиї та поклав у кишеню. І відразу ж відчув себе голим.
— Добре, — кивнув Муса. — А тепер будемо вживати їжа.
РОЗДІЛ 4
Кінь, на якому сидів Рембо, звик до крутих гірських доріг. Він тримав повід у правій руці, лівою стискав мотузку, за яку був прив’язаний кінь-носій, який йшов позаду. Спереду нього їхав Муса й теж вів на мотузці коня з поклажею.
Обидва чоловіки були в традиційному афганському одязі: мішкуваті штани та довгі сорочки навипуск, на Мусі — афганський капелюх, схожий на вежу, увінчану клаптиком гладкої вовняної матерії. Рембо був простоволосий. Муса взувся в сандалії. Рембо надяг армійські черевики. З одного боку на поясі в нього висів ніж, з іншого — сумки з розібраним луком і стрілами. У притороченій до сідла муфті лежала гвинтівка.
6
Так називали прихильників жителів півдня серед жителів півночі в період Громадянської війни між Північчю та Півднем в Америці.