Що ж відбувається?
Тай витер рукою піт із чола й почав гарячково думати.
Ще хвилину тому в нього було дев’ять чоловік. Тепер їх залишилося тільки п’ять. Лук, з якого летіли такі стріли, повинен бути дуже потужним. Смерть наставала миттєво. І стріли були не звичайними, а пластиковими.
Де ж американець міг дістати такий лук і такі стріли?
Гуркіт автоматів оглушив їх, і тепер стрілець із лука міг швидко змінювати позицію, не боячись, що його почують. А стріляти навмання не було ніякого сенсу.
Тай притиснувся до землі та включив портативну рацію.
РОЗДІЛ 2
Утримуючи вертоліт у завислому положенні, Яшин щільніше притиснув навушники. У них лунав стривожений голос Тая.
«Пошук один» — Драконові. «Пошук один» — «Драконові». Прийом.
Яшин відповів і запитав, у чому справа.
«Дракон», нас атакували. Чотири чоловіки вбиті.
Змусьте його стріляти. У нього скоро закінчаться патрони. Прийом.
Він добре замаскувався. Прийом.
Стріляйте на його вогонь.
Не зрозумів. Повторіть. Прийом.
Що у вас там, вуха лайном забиті? — розлютився Яшин. — Я кажу, стріляйте на його вогонь!
«Дракон», у нього не автомат.
Не автомат? — у голосі Яшина звучало здивування. — А що ж?
Він стріляє з лука.
З лука?
Яшин почув удар, потім крик, автоматну чергу. Він розгублено відкрив рот. А з навушників продовжували лунати постріли.
РОЗДІЛ 3
На ремонт електропроводки генератора пішла вся ніч. Лампа спалахнула, але тепер це не мало значення. Подовський і так усе бачив, незважаючи на дощ.
Набагато важливішим був зв’язок. Тепер він зможе координувати дії пошукових груп. Доповіді в’єтнамської наземної групи, очолюваної Таєм, свідчили про дуже швидке охоплення американця.
Подовський почав уже сумніватися, чи не помилився він в оцінці сержанта Тая, вважаючи його некомпетентним і тупим. Якщо американця схоплять, то Тая можна буде перевести на службу в місто.
Однак кілька хвилин тому все змінилося. Ентузіазм Подовського швидко зник. Ще б пак! Зовсім недавно американець, здавалося, був уже в руках сержанта. І раптом ця доповідь. Четверо вбитих. Стріляли з лука.
Що там коїться?
А тепер Тай доповідає, що вбиті ще троє. Він у паніці. Відступає.
Подовський переключився на іншу хвилю.
«Пошук два», «Пошук два». Говорить «Мисливець». Як чуєте? Прийом!
Із динаміка пролунала російська мова.
«Пошук два», негайно вирушайте в північно-східний сектор. Тримайте зв’язок із «Драконом». Здобич знайшли. Повторюю. Здобич знайшли.
«Мої люди не підведуть, — подумав Подовський, — це не дурень Тай зі своїми ідіотами. Мої люди професіонали. Настав час братися до справи по-справжньому».
Якщо американець почне переслідувати й добивати групу Тая, то це навіть краще. Десантники швидше до нього доберуться. І тоді він зрозуміє, що нерозумно воювати луком і стрілами проти озброєних професіоналів.
Капітан Він. Його вже не видно кілька годин, хоча він тут, у таборі. Він сам наполіг на тому, щоб залишитися на місці й відповідати за охорону військовополонених.
Ну вже ні!
Подовський піднявся та пішов по грязюці до сусідньої казарми. Чорта з два! Його люди в дощ ішли за американцем, а Він буде відсиджуватися в себе в кабінеті? Ні. Він теж має забруднити свою форму, як усі.
Ніби на підтвердження цієї думки Подовський послизнувся й упав у грязюку.
У принципі Подовський розумів, що капітан Він йому зовсім не потрібний. Його десантники впораються з американцем… Хвилин через сорок. Але все одно треба примусити Віна відірвати свій зад від стільця.
Але відразу ж Подовський подумав, а чи не повернутися йому до рації?.. Ні, не для того, щоб послухати, як завершиться полювання на американця… Про всяк випадок… Мало що… Чи не викликати підкріплення?
Якщо американець змусив відступити переслідувачів за допомогою лука та стріл, то що ж він зможе зробити, якщо добереться до справжньої зброї?
І настрій Подовського зіпсувався.
РОЗДІЛ 4
Сер, АВАКС[3] перехопив дивні радіообміни, — сказав технік-зв’язківець.
Траутмен стояв під охороною біля бокової стіни ангара та зі злістю спостерігав, як люди Мердока запаковували устаткування.
«Сер» стосувалося, зрозуміло, не Траутмена, а Мердока, який відразу кинувся до зв’язківця.
Що за дивні радіообміни?
Із тієї точки, звідки з нами зв’язувався Рембо.