У перший же день заснування Уліганії диктатор, він же міський голова столиці, скликав пленум Раднаркому. «В його розкішному особняку, — як повідомляла місцева газета «Вісті Уліганії», — зібралися всі ясновельможні особи міста. Купа Купович урочисто оголосив про відкриття міста й запропонував наркомам довести до відома громадян, що додержання порядку й муніципальних правил покладається на відповідальність домовласників».
Того ж дня будинки прикрасилися дощечками з номерами й назвами вулиць. Суспільне життя відразу ж завирувало в молодій державі.
На другий день наркомбуян Японець, він же Буза Буянович Неподобников, подав у Раднарком проект конституції:
КОНСТИТУЦІЯ
ВСЕСИЛЬНОЇ БЕШКЕТНОЇ ІМПЕРІЇ УЛІГАНІЇ
Склад імперії
§ 1. До складу Імперії входять чотири держави: Уліганія, Волинія, Кінчакія і Бужлаидія.
§ 2. Держава Уліганія є центральною, пануючою, вона об'єднує периферію і дає їй закони та управління.
§ 3. Управління Імперією доручається диктаторові, наділеному королівськими правами, — його ясновельможності Купі Купичу Геніальному. Допомога в управлінні диктаторові здійснюється Радою комісарів і всіма громадянами, яких призначає на допомогу диктаторові він сам. Управління колоніями доручається віце-губернаторам, яких призначає центральна влада Імперії — диктатор і Раднарком.
§ 4. Військовими силами Імперії (державною міліцією, військовими частинами і колоніальними арміями) відає нарком військових і морських справ, командування ж ними доручається Головштабу в особі головкома і начміла.
§ 5. Релігія в Імперії не переслідується. Уряд (Раднарком) повинен бути клерикальним. Культ поклоніння Уліганії — Буза. Запроваджується Народний комісаріат Бузи, комісаром якого призначається. потомствений почесний буян Буза Буянович Неподобников.
§ 6. Столиця Уліганії — Уліганштадт. У ній зосереджуються всі органи управління Імперії і центральна військова влада.
§ 7. Національні права громадян Імперії поділяються так: улігани, корінні жителі Імперії, мають усі права, тубільці колоніальних країн їм підлягають.
§ 8. Громадянином Уліганштадта може бути кожен, хто пробув у ньому не менше 48 годин.
§ 9. Усі громадили Імперії, улігани й жителі колоній, повинні боротися з ворогами Імперії — халдеями. Той, хто сприяє халдеям, оголошується зрадником і переслідується органами міліції для віддання до суду диктатору Імперії.
§ 10. Так само караються законом усі виступи й починання, спрямовані на повалення або підрив існуючого в Імперії ладу.
Конституцію прийняв Раднарком і затвердив диктатор. Газета «Вісті Уліганії», що перебувала у віданні наркомвійськмора й водночас книговидавця Янкеля, вмістила конституцію на першій полосі. У цьому ж номері «Вістей» було вміщено національний гімн Уліганії, затверджений властями. Його співали на мотив «Гаудеамуса»[5]:
Міський голова скликав загальні збори громадян міста Уліганштадта і там виголосив промову, просту, але зворушливу:
— Хлопці, тобто громадяни. Ось я, диктатор і міський голова, кажу вам… Ми, четверте відділення, тобто, вибачте, Уліганія… ми повинні всі сили свої покласти на те, щоб зробити свій кл… своє місто неприступним для халдеїв та інших ворогів. І водночас зробити його впорядкованим. Докладемо всіх зусиль на це впорядкування. Ми, власті, будемо вам гаряче вдячні… Їй-богу!..
Цю промову повністю вмістили «Вісті», замінивши тільки останній вислів «їй-богу» на «їй-бузі».
Промова мала свій вплив: заклик до впорядкування міста знайшов жвавий відгук у серцях як рядових громадян, так і державних сановників. Усім ділянкам землі, будівлям і навколишнім місцевостям було присвоєно назви…
5
Старовинна латинська пісня студентів, яка починалася слоном — gaudeamus — веселитимемося.