Выбрать главу

Увечері, на запрошення ґр. Тишкевича, — Міхновський, Шемет, Ющишин і я провели з ним годину. Були ще Окуневський, Горват і Барановський. Дуже занепокоєні очевидно захитанням гетьманського режиму у звязку з військовими подіями[37].

18 жовтня.

Чутки про державний переворот монархістів не ущухають. Росіяни стають чимраз більш нахабними. Отверто говорять про наміри з'їзду "Собственників" і "Протофісу", передають про постанову "кадетської" партії, яка теж "воспрянула духом".

О 3-ій в палаці. Прекрасний осінній день. Золоті проміння, золото в горі на деревах, золото на вулиці — скрізь. Був. премієр Устимович боїться перевороту. Настрій понурий. Говорив з Ханенком, гетьманським господарем. Він уже сторонник широкої земельної реформи, і — Лизогуб теж! Існує палацова українська Група, яка аґітує також за зміною кабінету. Говорили ми з полк. Блаватним. Я вийшов на балькон. На долі — море пожоклого листя. Саля порожня. Лише вартові. Чекали, бо в гетьмана були команданти плянованих восьми корпусів української армії.

На авдієнції знов звернули ми увагу гетьмана на горячкове орґанізовання монархічних груп російських, на небезпеку перевороту. Гетьман запевнив, що конечні заходи пороблені. Коновалець з Січовиками в Києві. Звернули ми гетьманові увагу на небезпеку з боку Антанти, та що не врятує він режиму, ані держави, коли не зіпреться — замість на русофільських, на прихильних режимові українських групах. Ґречно, але в тоні останньої перестороги велася ця розмова з нашого боку. Гетьман був спокійний. Коли ми входили, вибачився, що не міг нас приняти скорше. Бо має все діло то з німцями, то з австрійцями. — "Забагато союзників маєте, пане гетьмане!" — сказав я йому. Він усміхнувся. Добилися ми дозволу нашої партійної конференції, яку Кістяковський хотів заборонити. Увечері бачив Тілля і Дірксена в театрі. Казали, що Кістяковський нібито має забратися. Палтова тяжче усунути. На мою думку Кістяковський протегує "Союз Собственників".

19 жовтня.

Сенсація дня — записка девяти. Девять міністрів — Василенко, Ржепецький, Романов, Колокольцов, Гутник (жид) та інші предложили на засіданні кабінету заяву про конечність того, що вони назвали зміною закордонної політики України. Ця зміна є просто жадання получитися знов з "новою Росією", яка — вони думали — повстане внаслідок сподіваної перемоги Антанти. Проти цеї заяви висловилася лише меншість з шістьох міністрів: Лизогуб, Кістяковський, Бутенко, Рогоза, Любинський і Дорошенко.

Сьогодня обідав в "Ґрандготелю". Там стрів Тілля. На мою думку — сказав йому — міністри, які підписали москвофільську заяву, повинні б податися до демісії. Місто у вирі найдикіших чуток. Зміна кабінету і поразка українців — одна версія, національно-український кабінет — друга. Певна річ, що за спиною кабінетських "єдино-неділимців" стоїть "Протофіс".

Нарікає Тілль на Національний Союз, який "не здібний робити нічого позитивного". Національний Союз готов делегувати своїх членів до кабінету, але — персонально, не від партій. Тілль хоче умити руки в цій афері: він тут не при чім. Національний Союз хотів кілька днів тому поставити домагання переформовання міністерства. В противнім разі відкликатися до світової опінії проти німців і гетьмана.

20 жовтня.

В останній розмові, гетьман заявив себе отвертим сторонником ширшої боротьби проти большевизму в Росії. Розмови на цю тему з представниками Війська Донського.

22 жовтня.

Був у мене проф. Ганс Іберсберґер з Відня. Здавна займається проблемами України і Росії. Фама називала його таємним дорадником, в цих справах, замордованого в Сараєві в 1914 р. наслідника престолу, архикнязя Франца-Фердинанда, якого смерть стала претекстом війни.

В "Новій Раді" написав я статтю — "Перед катастрофою", — мій відхід від гетьмана[38].

23 жовтня.

Нині чутки, що Дарданели сфорсовані союзниками; що в А. О. К. безголовя і збентеження. Був у мене Поплавський. Земляк — тавричанин, дідич. Високий, стрункий, щуплий, добре законсервований стариган. Якось в Клюбі запізнався з ним і з двома його синами, старшинами — один в армії, другий у фльоті. Оповідав він, що на селі робиться щось неймовірне. З земельних банків нічого не виходить. Ніхто нічого не продає, ані купує. А коли й продають, то великі власники великим же ж. Форма продажі — "закладна". Дуже шириться большевизм, у містах, а також по селах.

вернуться

37

Названі тут представники польського громадянства на Україні, можливо, як вправні протибольшевики, готові були іти з Гетьманом, як довго він міцно сидів в сідлі.

вернуться

38

Архикнязь Франц-Фердинанд, забитий в Сараєві 1914, австро-угорський престолонаслідник, був, властиво, останнім Габсбурґом старого формату, володар-візіонер. Йому приписували пляни зробити з імперії замісць двоєдиної, триєдину монархію, в якій протиросійсько настроєні західні словяни відігравали б таку ж ролю, як австрійські німці і мадяри, мріяв, як кажуть, зробити з чорно-жовтої монархії ґравитаційний центр, як для полудневих, так і для не російських словян царської Росії. Говорили про його антиросійські пляни що до України. Був архикнязь зненавидженою особою в Сербії і в імперіалістичних кругах російського панславізму. Дещо про ті пляни натякав мені пок. д-р В. Кушнір (здається він раз мав авдієнцію у архикнязя). Кушніра сталим співробітником був я в 1909-14 pp. в його "Ukr. Rundschau", що тоді перемінилося з поміркованого, культурницько-етнографічного "Ruthenische Revue", в Орґан воюючої української політичної думки.