— Я не аж такої кепської думки про Всевишнього… чи про Кітченера, — уперто мовила Сьюзен. — Онде, там, у Штатах, є якийсь Бернсторф[22], то він буцімто стверджує, наче війну завершено й Німеччина перемогла. Кажуть, Місяць із Баками такої самої думки й страшенно тішиться. Я можу нагадати їм обом, що курчат не варто лічити до осені, і що ведмеді часом живуть іще після того, як їхні шкури поділено.
— Чому ж не втрутиться британський флот? — правила своєї кузина Софія.
— Навіть британський флот не може плавати суходолом, Софіє Крофорд. Е ні, я ще не зневірилася — і не зневірюся, попри Томасков, Мобедж[23] та інші міста з їхніми поганськими назвами. Пані Блайт, дорогенька, як це читається — Раймз? Рімз? Реймз? Ремз[24]?
— Я думаю, Сьюзен, що правильно буде сказати «Ренс».
— Ох, ті французькі назви, — буркнула Сьюзен.
— Подейкують, наче німці зруйнували там церкву[25], — зітхнула кузина Софія. — Бач, я гадала, що німці принаймні християни.
— Руйнування церкви — то жахливо, та значно гірші їхні злочини в Бельгії, — похмуро утяла Сьюзен. — Пані Блайт, дорогенька, коли я почула, як пан лікар читав, що вони здіймали дітей на багнети, то подумала: «Ох, ану ж, якби там був і наш маленький Джем?» Я саме варила суп, коли це спало мені на думку, аж я відчула, що, якби лиш могла схопити каструлю й пожбурити нею в кайзера, моє життя не було би змарноване.
— Завтра… завтра ми почуємо, що німці в Парижі, — прошепотіла Гертруда, майже не розтискаючи вуст. Вона була однією з тих душ, які завжди палають вогнем страждань цілого світу. Попри особисті муки, що завдавала їй війна, вона навісніла від думки про те, що Париж опиниться в безжальних руках орди, що спалила Левен[26] і знищила величне Реймське диво.
Проте настав ранок… і ще один ранок… і надійшли звістки про диво на Марні[27]. Рілла, мов ошаліла, примчала додому з пошти, вимахуючи свіжим номером «Ентерпрайз» із його велетенськими червоними заголовками. Сьюзен вибігла надвір і тремкими від хвилювання руками здійняла прапор над Інглсайдом. Лікар Блайт ходив кімнатами, бурмочучи: «Слава Богу!» Пані Блайт заплакала, засміялася й знову заплакала.
— Бог лише простягнув Свою руку й торкнувся їх… «аж досі — не далі»[28], — сказав того вечора превелебний Джон Мередіт.
А Рілла співала у своїй кімнаті, вкладаючи немовля. Париж було врятовано… війна закінчилася… Німеччина програла… невдовзі все буде позаду… Джем і Джеррі повернуться!
— Спробуй-но мені заскиглити від кольок такої щасливої ночі, — пригрозила вона маляті. — Тільки писни, і я покладу тебе в супницю й відправлю до Гоуптона — найпершим вантажним потягом. У тебе гарні очі… і ти вже не такий червоний і зморшкуватий… і руки твої вже не нагадують клешні… але ти досі нітрохи мені не подобаєшся. Хоча, сподіваюся, твоя бідолашна матінка знає, що ти лежиш, сповитий, у кошичку, напоєний молоком, розведеним саме так, як то радить Морган, а не вмираєш від голоду в старої Мег Коновер. Проте, надіюся, вона не знає, що я була замалим не втопила тебе того ранку, як Сьюзен пішла, а ти випорснув мені з рук просто у воду. Чого ти такий слизький? Ні, я не люблю тебе, і ніколи не полюблю, але, попри все, зроблю з тебе гідного здорового хлопчика. Ти будеш вгодований, як і належить усякому поважному немовляті. Я не дозволю, щоб люди казали: «Яке миршаве те Ріллине дитя», як мовила стара пані Дрю вчора на зборах дорослого Червоного Хреста. Якщо я не можу любити тебе, то бодай пишатимуся тобою.
Розділ 9
Доктор Джекіл зазнає лиха
— Тепер війна не закінчиться до весни, — сказав лікар Блайт, коли стало очевидно, що битва на Ені[29] загнала обидві армії в глухий кут.
Рілла тим часом бурмотіла собі під ніс: «Чотири лицьові, одна виворітна», — і ногою гойдала колиску із немовлям. Морган не схвалював гойдання, проте Сьюзен трималася іншої думки, а заради миру з нею Рілла згодна була деколи й відступитися від високочолих настанов. Почувши батькові слова, вона підвела очі від шкарпетки, яку саме в’язала, зітхнула: «Ох, чи довго нам іще зносити це?» — і знову взялася за шпиці. Та Рілла, якою вона була два місяці тому, кинулася б ридати в Долину Райдуг.
Панна Олівер зітхнула, а пані Блайт молитовно склала руки.
— Мусимо підперезатися й стати до справи, — бадьоро мовила Сьюзен. — «Діло передусім», пані Блайт, дорогенька — я чула, що є таке гасло в англійців, то й собі його запозичу, коли не годна придумати кращого. Тож нині я приготую звичний суботній пудинг. Клопітка це страва, але воно й добре, бо посяде всі мої думки. Я пам’ятатиму, що Кітченер при стерні, та й Жоффр непогано дає собі раду, як на француза. Мушу нині зготувати ще ласощів для маленького Джема й дов’язати цю пару шкарпеток. Шкарпетка на день — це норма, яку я встановила для себе. Стара пані Мід із Гарбор-Геда на день в’яже три, таж вона більше нічого й не робить. Вона, пані Блайт, дорогенька, багато років була прикута до ліжка, то все побивалася, що висить марним тягарем на шиї в родини. Хотіла вже помирати, казала, що користі з неї однаково катма. Зате тепер, навпаки, воліє прожити довше, бо має собі роботу — зранку до ночі в’яже солдатам шкарпетки. Навіть кузина Софія взялася за шпиці, і це, пані Блайт, дорогенька, невимовне полегшення, бо коли руки їй зайняті, бракне часу для скрушних думок. Вона певна, що наступного року всі ми будемо німцями, та я відказала, що року не стане, аби зробити з мене німкеню. А ви знаєте, пані Блайт, дорогенька, що Рік Мак-Алістер і собі записався до війська? Подейкують, і Джо Мілгрейв хотів би, тільки боїться, що тоді Місяць із Баками не віддасть за нього Міранди. Той каже, що повірить у німецькі звірства лиш тоді, коли сам побачить, а Реймський собор, на його думку, і слід було знищити, бо католицький. Я не католичка, пані Блайт, дорогенька, оскільки вродилася й надіюся померти ревною пресвітеріанкою, але стою на тім, що католики мають таке самісіньке право зводити власні церкви, як ми, а гуни в жодному разі не повинні нищити їх. Подумайте, пані Блайт, дорогенька, — тужливо підсумувала Сьюзен, — що ми відчули би, якби німці сплюндрували шпиль нашої гленської церкви — ото й за Реймський собор мені достоту так само болить.
25
Упродовж 4-19 вересня німецькі війська вели артилерійські обстріли Реймського собору Богоматері, внаслідок чого його назвали «собором-мучеником». Реймський собор є однією з визначних світових пам’яток готичної архітектури, зведений у XIII ст. Був повністю відбудований у 1919 р. і в такому вигляді зберігся до нинішніх днів.
26
У 1914 р. німецькі війська майже дощенту спалили бельгійське місто Левен. Було знищено також бібліотеку місцевого Католицького університету, знану своєю колекцією інкунабул та старовинних рукописів.
27
Ідеться про Першу Марнську битву між німецькою армією та військами союзників, що відбулася впродовж 5-12 вересня 1914 р. і закінчилася поразкою німців, унаслідок якої був зірваний стратегічний план наступу німецької армії на Західному фронті.
29
Ідеться про першу битву на р. Ені (12–15 вересня 1914 року), яка означила собою перехід до позиційних боїв у ході Першої світової війни.