Здолавши шлях від Верхнього Глена до мовчазної, помережаної тінями й місячним сяйвом Долини Райдуг, Рілла знов заспокоїлася. Спинившись попід високою дикою сливою, блідою, мов привид, і чарівною в легкім серпанку раннього квіту, дівчина засміялася.
— Нині лиш одне має значення — щоб союзники перемогли у війні, — мовила вона вголос. — Тому, безперечно, байдуже, що я ходила до Ірен Говард у різних панчохах і черевиках. Та все ж я, Берта-Марілла Блайт, урочисто присягаюся, взявши за свідка місяць, — Рілла театрально звела руку до того ж таки місяця, — надалі виходити зі своєї кімнати, пильно розглянувши обидві власні ноги.
Розділ 14
Болісне рішення
Увесь наступний день над Інглсайдом майорів прапор, який Сьюзен здійняла на честь вступу Італії у війну.
— Вони то саме вчасно, пані Блайт, дорогенька, зважаючи, які кепські справи на російському фронті. Що не кажіть, а ті росіяни — таки міцні горішки, хоч їхній великий князь Ніколай радше нагадує ганчірку, аніж людину. На щастя для Італії, вона воює на слушному боці[52], та от чи пощастило союзникам — того я не знаю й сказати не зможу, аж поки довідаюся більше про італійців. Але ж той старий гріховодник Франц-Йосиф матиме тепер собі, про що подумати. Добрячий імператор! Однією ногою в могилі, а таку різанину влаштовує! — і Сьюзен почала так люто місити тісто на хліб, як, очевидно, нам’яла би боки Францові-Йосифу, якби той мав нещастя втрапити їй до рук.
Волтер поїхав до міста вранішнім потягом, а Нен зголосилася бавити Джимса, щоб Рілла могла присвятити всю увагу концерту. Увесь день Рілла була заклопотана, допомагаючи прикрашати залу гленського клубу й залагоджуючи безліч останніх дрібниць. Вечір був тихий і теплий, попри те, що Місяць із Баками висловлював сподівання на «зливу стіною» й опісля цих слів зумисне штурхонув Мірандиного песика[53] ногою на землю. Примчавши із клубу додому, Рілла поспішно перевдягалася. Нарешті все минало гладенько; Ірен була вже внизу, у вітальні, репетируючи свої номери з панною Олівер. Рілла, схвильована й щаслива, на мить забула навіть про Західний фронт. Кілька тижнів вона докладала всіх можливих зусиль, і праця її була недаремна й успішна, а це дарувало їй відчуття перемоги. Вона знала, що чимало хто думав і натякав, буцім Рілла Блайт не виявить ані тактовності, ані терпцю, потрібних, щоб улаштувати концерт. От вона й показала всім! Одягаючись, Рілла наспівувала, готова щомиті вибухнути від щастя. Безперечно, сьогодні вона була дуже вродлива. Радісне хвилювання забарвило її кремові щічки ніжним рожевим рум’янцем, майже цілком приховавши кілька веснянок, а коси випромінювали червонясто-рудаве сяйво. Прикрасити їх яблуневим цвітом а чи разочком перлів? Після нетривалих вагань Рілла вибрала квіти й устромила гілочку з білими вощеними пелюстками в коси за лівим вухом. Востаннє поглянула на ноги — так, обидві туфельки взуті правильно. Вона поцілувала сонного Джимса — яке ж у нього тепле, рум’яне, ніжне личко! — і гайнула вниз із пагорба до клубу. Публіка вже збиралася в залі — невдовзі там не лишиться вільних місць. Заповідалося на великий успіх.
Перші три номери минули пречудово. Рілла стояла в маленькій гардеробній за сценою, дивлячись крізь вікно на гавань у місячнім сяйві й повторюючи вірші, які їй належало декламувати. Вона була сама — решта учасників юрмилися в більшій кімнаті по інший бік коридору. Аж раптом дві пещені руки обхопили її стан, і вже за мить Ірен Говард легенько поцілувала її в щоку.
— Рілло, дівчинко, у тебе нині просто янгольський вигляд! Ти така відважна: я думала, тобі буде зовсім погано через те, що Волтер записався до війська, не певна була, чи ти подужаєш знести цей тягар — але осьде ти, спокійна й незворушна. Я хотіла би мати бодай половину твоєї стриманості.
Рілла заціпеніла. Вона нічого не відчувала — достоту нічого. Почуття мовби зникли зі світу.
— Волтер… до війська… — почула вона власний голос… а тоді пролунав підступний смішок Ірен.
— Хіба ти не знала? Я була переконана, що тобі все відомо, інакше й не згадувала би про це. Так, для цього він нині їздив до міста — Волтер розповів мені дорогою назад… мені найпершій. На складі скінчилася форма, тож йому не видали комплекту, але неодмінно видадуть за два-три дні. Я завжди казала, що Волтер відважний — незгірший від інших хлопців. Будь певна, Рілло, я пишалася ним, коли він розповів мені про свій учинок. О, Рік Мак-Алістер закінчив виступ. Мушу бігти. Я обіцяла акомпанувати хору, бо Еліс Клоу розболілася голова.
52
Із 1882 р. Італія перебувала в союзницьких відносинах із Австро-Угорщиною та Німеччиною, проте у 1914 р. заявила про свій нейтралітет, а 1915 р. розпочала війну на боці союзників.