Пан Прайор дещо буркотливо, та все ж погодився відпустити Міранду — він не хотів образити лікаря Блайта й знав, що коли заборонятиме доньці працювати для Червоного Хреста, громадський осуд не дозволить йому спокійно мешкати в Глені. Рілла гайнула на кухню, причинила всі двері з таємничим виразом обличчя, який одразу насторожив Сьюзен, і врочисто проказала:
— Сьюзен, ви можете спекти весільний торт?
— Весільний торт? — ошелешено витріщилася Сьюзен. Якось Рілла зненацька вже принесла їй чуже немовля. Невже тепер вона хоче привести чоловіка?
— Так, Сьюзен, весільний торт — смачнючий, пухкий, дивовижний весільний торт із десятком яєць, лимонною шкоринкою… і всі інші страви також. Я допоможу вам завтра вранці — але не сьогодні, бо мушу пошити сукню й не можу гаяти часу.
Сьюзен відчула, що, певне, уже застара для таких потрясінь.
— Рілло, за кого ти віддаєшся? — пролебеділа вона.
— Сьюзен, мила, то не я щаслива наречена. Міранда Прайор і Джо Мілгрейв поберуться завтра вдень, доки батько її буде в місті. Воєнне весілля, Сьюзен — це дуже цікаво й романтично, правда? Я ще ніколи в житті так не хвилювалася.
Радісне збудження охопило весь Інглсайд, не оминувши навіть пані Блайт і Сьюзен.
— Я негайно стану пекти цей торт, — мовила Сьюзен, зиркаючи на годинник. — Пані Блайт, дорогенька, ви ж почистите фрукти й зіб’єте яйця, так? Якщо ви допоможете мені, увечері торт уже буде в печі. А завтра ми приготуємо салати й решту страв. Я працюватиму всю ніч, якщо доведеться, щоб дошкулити Місяцю з Баками.
Прийшла Міранда, задихана й готова щомиті розплакатися.
— Я позичу тобі свою білу сукню, — мовила Рілла. — Треба лише трохи допасувати її.
Отож дівчата стали до праці, і перешивали, підрубували, обметували, розпорювали в поті чола. Завдяки їхнім невтомним зусиллям до сьомої вечора сукня була готова й Міранда приміряла її в Ріллиній спальні.
— Дуже гарно, але… ох, якби ж мені ще серпанок, — зітхнула Міранда. — Я завжди мріяла піти до вінця в пишнім білім серпанку.
Очевидно, є на світі добра фея, що здійснює бажання молодят воєнної доби. Двері відчинилися й увійшла пані Блайт із повним оберемком невагомої прозорої тканини.
— Мірандо, мила, — сказала вона. — Я хочу, щоб завтра ти вбрала мій весільний серпанок. Двадцять чотири роки тому я була нареченою в стареньких Зелених Дахах — найщасливішою з усіх наречених на світі… а кажуть, буцім серпанок щасливої молодої приносить удачу.
— Які ви ласкаві, пані Блайт, — відповіла Міранда, і очі її сповнилися слізьми вдячності.
Серпанок приміряли й уклали гарними зборками. Сьюзен прийшла, щоби помилуватися, проте надовго не затрималася.
— Торт уже в печі, — пояснила вона, — а я додержую тактики пильного споглядання. Чи ви вже знаєте, що великий князь захопив Ерзурум[66]? Це гірка пігулка для турків. Шкода, що я не можу сказати російському царю, якої помилки він припустився, виславши Ніколая у відставку.
І Сьюзен рушила на кухню, звідки невдовзі долинув страшенний грюкіт і відчайдушний скрик. Усі кинулися туди — лікар Блайт із дружиною, панна Олівер, Рілла й Міранда у весільнім серпанку. Сьюзен сиділа посеред кухні, випроставши ноги, розгублена й ошелешена, а Док, вочевидь у гайдівській подобі, стояв на буфеті, вигнувши спину, шалено блимаючи очима й настовбурчивши хвіст, утричі товщий, аніж зазвичай.
— Сьюзен, що сталося? — стривожено вигукнула пані Блайт. — Ви впали? Ви забилися?
Сьюзен поволі підвелася.
— Ні, — похмуро буркнула вона, — не забилася, хоч усередині все й розтрушене. Ви собі не хвилюйтеся. А щодо того, що сталося — то я спробувала стусонути цього триклятущого кота двома ногами водночас, і отак воно й вийшло.
Усі зареготали. Лікар Блайт безпорадно підняв руки.
— Ох, Сьюзен, Сьюзен! — насилу вимовив він. — Невже це я чую лайку з ваших уст?
— Даруйте, — сказала щиро засмучена Сьюзен, — що я вжила таке слово в присутності двох маленьких дівчаток. Але я сказала, що це триклятуще чудовисько, і воно таки триклятуще. Це виплодок самого диявола.
— Гадаєте, Сьюзен, колись він згине з гуркотом і запахом сірки?
— У належну годину він піде туди, де йому й місце, можете бути певні, — затято відрубала Сьюзен, кривлячись від болю й сунучи до печі. — Боюся, тепер, коли я так беркицьнулася, торт мені струснуло й він вийде твердий, мов підошва.
Але торт удався м’який і пишний — достоту як мусить бути справжній весільний торт, і Сьюзен прегарно вкрила його глазур’ю. Наступного ранку вони з Ріллою невтомно готували наїдки на весільний бенкет; щойно ж Міранда зателефонувала й повідомила, що батько її щасливо подався до міста, ласощі були ретельно складені у великий плетений кошик із кришкою й доставлені в дім Прайорів. Невдовзі прибув схвильований Джо в однострої та в супроводі старшого дружки, сержанта Малколма Крофорда. Гостей було чимало, позаяк прийшли всі Блайти й Мередіти, та ще й з десяток родичів Джо, укупі з його матір’ю, пані Мілгрейв, що їй односельці дали життєрадісне прізвисько «жінка небіжчика Енгуса», щоб відрізнити від іншої добродійки, чий Енгус Мілгрейв був живий. «Жінка небіжчика Енгуса» несхвально зиркала на Міранду, вочевидь, не вельми радіючи синовому шлюбу з дочкою Місяця з Баками.
66
Ідеться про Ерзурумську кампанію 10 січня — 16 лютого 1916 p., упродовж якої російська армія захопила стратегічно важливе м. Ерзурум у Східній Анатолії, а згодом — м. Трабзон, і відкрила собі шлях до решти турецької території.