?
Вона підняла брову. І ви знаєте, що як саме?
Я знизав плечима. У мене є свої джерела.
Я — джерело всіх знань, — прошепотів Френк.
.
Гаразд, сказала вона. Ми якнайшвидше вирушимо до Пісків. Буду на зв'язку. Вікно зникло з поля зору.
, —
Ну, пішло...
Я люблю Дарлінга, - сказав Френк.
,
Так, ви вже це сказали, я сказав. Посеред моєї розмови. Це дуже відволікало.
– сказав Френк.
? .
Диби? – сказав Хаус.
… .
Я зітхнув. Це означає, що він називає Дарлінг своїм, сказала я. Що, до речі, не є чимось, що ви можете або повинні робити, маючи на увазі людину. Нормальна людина називала б діб на останньому шматку піци... Ось такі речі.
Дібс, повторив Хаус. Диби. Це поширений вислів?
Ех, сказав я. Його зазвичай розуміють, але використовують не так часто.
.
Чудово, сказав Хаус. Я постараюся внести зміни в свій лексикон.
.
О, Хаус, сказав Френк. Я дуже сумуватиму за тобою, коли тебе виженуть з гри за те, що ти занадто багато робот.
Дякую, – сказав Хаус.
Це була образа, сказав я.
Зрозуміло, сказав Хаус. Я відкликаю свою подяку. Чи поведу я нас на північ?
Будь ласка, сказав я.
-
Розділ двадцять третій
,
Коли Хаус провів нас між останніми напівзатонулими кораблями, сонце знову сідало, таке яскраве й барвисте, що здавалося, що обрій горить.
—
Я підняв свою карту, щоб перевірити накладення трекера — виділена область була всього за кілька футів попереду. Я підняв руку і попросив Хауса зупинити човен. Ми тут. Я озирнувся навколо, не побачивши нічого, крім безплідного льоду та порожніх кораблів, які ми залишили. Принаймні я думаю, що ми тут.
…
Я повернув свою карту, щоб підтвердити, але ми точно були в потрібному місці. Що означало...
Лайно, сказав я. Я глянув на Френка. Чи означає це те, що, на мою думку, це означає?
?
Я не знаю, — сказав Френк. Ви думаєте, що збираєтеся трохи зануритися посеред океану?
.
Так.
,
Тоді ви маєте рацію, сказав Френк.
.
Я зазирнув через борт човна і помітив велику корабельну аварію, що лежала далеко під хвилями. Зелені вогні кружляли на дні океану і дрейфували через сам затонулий корабель, і хоча я майже не сумнівався, що це привиди, я не міг оглянути їх з поточної відстані.
— - —
Океан тут був неглибокий — може, максимум двадцять п'ять чи тридцять футів, — але води все одно було багато. Я опустився назад на лавку.
… .
Так... – сказав Френк.
Просто потрібна хвилина, сказав я.
?
Моя присутність знову стала проблематичною? – сказав Хаус. Чи покінчити з собою?
.
Ні, сказав я. Я стиснув пальці в кулаки, не подобаючись, як вони починають тремтіти. Це не ви.
?
Трохи збліднувши, сказав Френк. Ти класний?
Я видув ковток повітря. Ледь не потонув у дитинстві. Був на глибоководній риболовлі з батьками, і нічого не клювало, тому мій тато вирішив, що настав час навчитися плавати. І він мене підштовхнув.
?
Він штовхнув вас в океан? – сказав Френк. Мовляв, справжній океан? З хвилями?
Так, сказав я. Він, здавалося, був дуже здивований, коли я опустився, як камінь, і йому довелося стрибнути за мною. Присягаюся, він навіть не розглядав можливість того, що я не зможу розібратися, якщо мені це буде вкрай потрібно.
Це був перший раз, коли я по-справжньому побачив, як мої батьки сваряться. Провів усю дорогу назад з відчуттям, що я це спричинив. У всякому разі, океан мене бісить. Тож дайте мені хвилинку, гаразд?
.
Але ви можете плавати, сказав Френк. Я бачив це.
. …
Звичайно, можу, сказав я. Через пару місяців я навчилася в басейні друга, тому що не хотіла більше ніколи так себе почувати. Просто... Я дивлюся на поверхню і знаю, що тону, але нічого не можу з цим вдіяти, намагаючись не дихати.
, - .
Але коли ви бачили, як я плаваю раніше, вода була лише сім чи вісім футів завглибшки, і я все одно завмер на хвилину, коли не міг спливти на поверхню через того Тіньового Крикуна. Це тридцятифутове занурення в замкнутий простір. Все добре, просто дайте мені секунду.
, .
Я завжди вважав механіку утоплення цікавою, сказав Хаус. Я вважаю дивовижним, що психологічний страх перед вдиханням води може бути настільки великим, що часто перекриває фізіологічну потребу організму в повітрі, змушуючи мозок деоксигенувати задовго до того, як вода досягне легенів.
, .
Прочитай кімнату, Хаус, — сказав Френк. Не на часі.
Хаус озирнувся навколо. Про яку кімнату йдеться?
Прочитайте загальний настрій оточуючих вас людей, сказав Френк.
.
Хаус схилив на мене головою. Прошу вибачення. Схоже, я був нечутливим.
Я не міг стриматися, щоб не посміятися над тим, як погано Хаус витлумачив ситуацію. І, за іронією долі, це дійсно допомогло. Гей, принаймні ви все зрозуміли, сказав я. Я глянув на Френка. Що станеться, якщо смужка дихання закінчиться?