Я вийшов на хиткий ґанок заїжджого двору, постукав у вхідні двері, але не отримав відповіді, тож прослизнув усередину і побачив, що загальна кімната була повна порожніх столів і стільців, абсолютно безлюдних, якщо не брати до уваги рожевошкірого ельфа, який згорнувся калачиком на підвищенні в одному з кутків, обіймаючи свою флейту і хропучи з вражаючою гучністю.
?
Це наш хлопець? — сказала я, пошепки звертаючись до Френка.
.
Це наш Прекрасний Народ.
?
Його табличка була нейтральною, але, враховуючи все, що я чув про Прекрасних людей, мені все одно не подобалася ідея розбудити його. Він же не збирається нападати на нас на місці, чи не так?
, .
ні, сказав Френк. Багато Прекрасних Людей із задоволенням ведуть бізнес з Вудбоуном, особливо в середині між двома столицями. Якщо хтось і відмовляється від послуги, то це, як правило, один з Фей.
Мені це здалося трохи дивним, але мені здалося, що Френк був чесним. Гаразд. Поїхали. Я відкашлявся. Привіт?
, - .
Ельф сидів прямо і широко розплющеними очима оглядав загальну кімнату, його погляд зупинився на мені. О, сказав він голосом, який був набагато вищим, ніж я очікував.
.
Я напружився і ледь не встромив палицю в руку.
. ! , !
Ельф схопився на ноги. Ах! У нас фактично є замовник. Мама? Ма, у нас є клієнт!
— ! , ! ! !
Двері за барною стійкою відчинилися, і в них проштовхнувся пишний ельф середніх років у білому фартусі. Ларсе, присягаюся, якщо це чергова фальшива тривога... Ах! Ласкаво просимо, ласкаво просимо! Вона заламувала руки. У мене зараз є щось у духовці, але я буду з вами! Беріть будь-який столик, який забажаєте!
.
Дякую, сказав я. Я вмостився за одним із кутових столів, де міг би притиснутися спиною до стіни і спостерігати за рештою кімнати. Я все ще не до кінця вірив, що ці люди дбали про мої інтереси, але вони, здавалося, були щиро раді, що я приїхав до них у корчму.
Ларс жестом показав мені своєю флейтою. Чи є інтерес до музики, поки ви чекаєте?
? .
Скільки це мені коштуватиме? Я сказав.
.
Нічого, сказав він. Я просто щасливий, що є за кого грати для різноманітності.
.
Гаразд, — сказав я, відкинувшись на спинку крісла і піднявши ноги на сусідній стілець. Звучить добре для мене.
…
Дякую, — сказав Ларс. Просто е-е... Дайте мені знати, якщо щось здається не так, добре?
Я схилив на нього головою. Якщо щось здається не так?
Він приклав флейту до губ. Здавалося, що він мене не почув. Потім він почав грати, і це було жахливо. Як цвяхи на дошці жахливо, але з агресивною часткою ентузіазму.
.
Відчуття невиразного тиску накопичувалося на моїх очах, коли він грав далі. Це не було боляче, принаймні поки що, але воно доходило до мети. Тоді Ларс випустив жахливо глибоку ноту того, що навіть він не міг вважати музикою.
,
Я погойдувався в кріслі, мої вуха гуділи, череп вібрував.
, .
Заради любові до Бога обшийте мене, сказав Френк. Я в пеклі.
Я запхав його в піхви і задоволено бурмотів. Я заплющив очі. Я почувався не так, наче опинився під водою. Все одно не було боляче, але точно було незручно.
! . ! !
Зупинити! — сказав корчмар. Вона вийшла з кухні і тепер схилилася над барною стійкою, широко розплющивши очі і повні занепокоєння. Ларс! Це повторюється!
, .
Ельф продовжував грати, наче впав у якесь заціпеніння.
, .
Корчмар вихопив з-під барної стійки порожню склянку і жбурнув її через кімнату, де вона розбилася об ноги Ларса.
.
Він перестав гратися і озирнувся, як олень у світлі фар.
,
Щось стукнуло об дерев'яні дошки підлоги корчми, змусивши пару цвяхів полетіти через кімнату, коли одна з дощок вискочила і вигнулася вгору. Різкий запах наповнив повітря, а коло підлоги потемніло і задимилося, немов горіло знизу.
Довго ніхто не говорив, і було так тихо, що здавалося, ніби сама корчма затамувала подих.
.
Ларс і його мати перезирнулися, коли стало зрозуміло, що небезпека минула, і він пригнічений опустив флейту на бік. Мені шкода. Не варто було намагатися.
,
Ви сказали, що виправили це, – сказала жінка низьким і серйозним голосом.
.
Ларс глянув на підлогу. Я справді думала, що цього разу у мене все вийшло. Мені шкода. Він засунув флейту в задню кишеню темних штанів. Це більше не повториться.
Корчмар затулив обличчя обома руками, потім глибоко вдихнув і привернув мою увагу. Мені шкода, що вам довелося це побачити. Але ми будемо вдячні, якщо ви збережете те, що щойно побачили, між нами трьома. Якщо ви впораєтеся з цим, я можу запропонувати вам безкоштовну їжу та дешеву кімнату на ніч.