,
Я це зроблю, – сказала Клайн. Потім він знову кліпнув очима, наче здивував себе тим, що говорив. Я все одно спробую. Але якщо вона якимось чином порушує баланс гри, форми чи форми, вона вибуває, прототип чи ні.
Схоже, у ваших інтересах розібратися в цьому, сказав я.
Клайн подивилася на мене оцінюючим поглядом. Здавалося б, це так.
Я простягнув руку. Тоді у нас є угода?
, .
Ми це робимо, сказала Клайн, але я вас не чіпаю. І я ніколи, ніколи не потисну тобі руку. Я тисну руку тільки тим людям, яких поважаю.
.
Я опустив руку вбік. Все. У вас є моя електронна пошта. Ви можете написати Хаус безпосередньо через це, вона все одно займається всіма цими речами. Попросіть її зв'язатися зі мною, коли вона буде готова грати.
Гаразд, сказав Клайн, нарешті, здавалося, повністю вирвався зі свого заціпеніння. Ми закінчили?
.
Гадаю, що так.
Якщо не брати до уваги все це, сказав він, я дійсно з нетерпінням чекаю, коли хтось вирве цю сокиру з ваших грубих маленьких ручок. Ви не повірите, скільки ненависті викликав ваш трюк . Весь ігровий світ абсолютно кипить від того, що одна людина може бути настільки егоїстичною. На тебе чекає світ болю, Нед. І годинник цокає. Він клацнув пальцями, і по моєму екрану промайнула підказка.
: 49 .
Системне оповіщення: Період початку роботи закінчується через 49 годин.
?
Чому ви досі тут? Я сказав. У вас немає гри для запуску?
.
Клайн закотив очі і зник з черговим сухим хлопком.
Розділ тринадцятий
.
Я витягнув Френка з піхов.
— .
Тато, тато, тато — ой, сказав Френк. Він пішов.
Так, сказав я.
.
Я дуже сумую за ним.
?
Це робить нас одним. Я підтюпцем підбіг до Ларса. Ви готові розпочати?
Авжеж, сказав Ларс.
!
Ларс! — промовив жіночий голос з-за спини. Я витягнув шию, щоб побачити, як корчмар спускається парадними сходами. Син поспішив їй назустріч, а вона розстебнула намисто, заховане під фартухом, і спробувала віддати йому.
Спочатку він протестував, але врешті-решт поступився, і вони востаннє обійнялися, перш ніж Ларс знову приєднався до мене, і вона попрямувала назад до корчми, де затрималася на ґанку.
.
Вибачте за це, сказав Ларс. Він простягнув перед собою намисто — маленьке кільце, прикріплене до тонкого ланцюжка, — а потім засунув його під туніку.
Не біда, сказав я.
.
Ларс повісив ліворуч на головну дорогу і кинув побіжний погляд на матір. Потім він почав грати, похмура мелодія з таким глибоким резонансом, що у мене боліли зуби.
.
Під моїм рядком статусу з'явився новий негативний ефект.
()
Плач Ларса (Аура)
1 10 30- .
Завдає 1 шкоди кожні 10 секунд усім мобам у радіусі 30 ярдів.
?
Отже, якщо я не вдарю щось до того, як ця аура позначить це, моб націлиться на Ларса, так?
Так, сказав Френк.
Що ж, відклеїти їх від Ларса має бути тривіально, якщо він б'є лише по одному очку шкоди за раз. Мені просто потрібно буде привернути увагу до всього, що з'являється. Чи можете ви сказати мені, що станеться, якщо його вдарять?
Ви провалюєте квест, сказав Френк.
?
Так, це було в описі, я сказав. Але я міг би спробувати ще раз, чи не так?
. .
Ні, сказав Френк. Ви отримаєте лише один постріл у прихованому квесті. Якщо ви зазнаєте невдачі, Ларс злякається і втече додому назавжди, і все, ось і все.
, .
Блін, сказав я. Що ж, я радий, що запитав.
Ми йшли спокійну хвилину чи дві, поки ліс густішав, а темні сосни тіснилися на дедалі вужчій стежці, багато з яких все ще були важкі від снігу.
— ой, — сказав я, помітивши білого кролика, який стрибнув крізь підлісок приблизно за десять футів від дороги. Це чудово. Я його оглянув.
( 1 )
Лісовий заєць (Тварина 1-го рівня)
: 1/1
: 1/1
.
Хех, – сказав Френк. Ненадовго.
—
Що ти?
Милий маленький носик кролика сіпнувся, потім тварюка вибухнула яскравим потоком крові.
.
Я ледь не вискочив зі шкіри. Я подивився на Ларса, який усе ще грав, потім на коло м'якоті, що залишилося від маленької істоти, яке було точною копією кривавих кіл, що оточували заїжджий двір.
?
Ну, так, я сказав. Мабуть, я це пам'ятаю. Отже, ми розбилися об текілу і провели всю ніч, підриваючи безпорадних, радісних тварин лісу, еге ж?
,
Так, це було дуже круто, сказав Френк. На якусь мить я дійсно зміг терпіти твою присутність, не відчуваючи, що ось-ось виблю.
.
Не дивно, що корчмар так боявся нас.
.
Група ворон розбіглася з верхівок дерев футів за двадцять від дороги. Я підбіг підтюпцем до Ларса і рушив перед ним, моє серцебиття пришвидшилося.