Олейник Дмитрий
Рівні або догрався
Рівні
Я з тих людей, що називають ледачими. Напевно цим нікого не здивувати , адже таких людей більшість. Я живу за принципом “Не роби сьогодні того що можна зробити завтра” і можна сказати з цим принципом живеться зовсім непогано, поки не приходить те саме завтра. А несе воно все ті промахи, що накопичувалися в численних сьогодні. Але двадцять років як то вдавалося викручуватися, думаю, вдасться і завтра.
Всі вихідні займався тим що грав у комп’ютерні ігри. Во вже й вечір п’ятниці, і начебто знаєш що завдання на понеділок не зроблені, але думаєш що ще трохи пограю і встигну, і зроблю, але враховуючи те що не спав дві ночі, в сон хилить просто пекельно. Пікселі бігають по монітору, очки досвіду ростуть і ось ще через дві години на моніторі виникає заповітна табличка.
Вітаємо 100 рівень.
Я відкинувся на кріслі, все максимальний рівень взято. Перевівши погляд на годинник зауважив 3:12, ось це дупа, завтра ж у сім підйом а нічого не зроблено. Але нічого вже не встигаєш зробити, і в голові проноситься думка “та нічого страшного, здаси на наступному тижні, що трапиться, не смертельно” і ти задоволений таким геніальним рішенням йдеш спати.
Чортів будильник, його сигнал я зненавидів ще зі школи але що поробиш. Наосліп вимикаю годинник і намагаюся піднятися. Ні, не дарма я не виспався 100 рівень це круто. Я і тільки 6 чоловік на всьому сервері що змогли цього досягти, значить одягнути нормальні шмотки і запрошення до Топ не змусить себе чекати. Одинаком грати весело але далеко не заїдеш в Гільдії як то простіше. Блін очі відкриватися не хочуть, все таки чотири години сну це дуже мало. Лише на одній силі волі змушую себе піднятися, сьогодні ведуть такі преподи що краще пари не пропускати. Присісти десять разів і начебто стало простіше, тепер на кухню дві ложки розчинної гидоти на ложку цукру і залити окропом. У холодильнику крім масла нічого немає, ну нічого, он начебто шматок хліба да запити кавою ось і поснідав. Натягнути напрасовані джинси, м’ятий светр і вперед.
Підходячи до зупинки помітив що спізнююся, довелося пробігтися метрів двісті а дихалки вже немає, блін треба б хоч зарядку робити чи що. Коли забігаю в улюблений громадський транспорт краєм ока помічаю щось жовтувате в кутку, намагаюся придивитися але де там, ну й добре розберуся потім. В універ приїхав майже вчасно, запізнився на десять хвилин. Тихо зайшов в аудиторію, сів подальше від викладача, і вже думав розслабитися як помітив щось дивне.
Дуже довго намагався зрозуміти що ж тут не так, і як тільки зрозумів не витримавши сказав “НУ Нихрена СОБІ”. Сказав значно голосніше ніж варто було б, на що відразу відреагував Василь Геннадійович наш викладач по Сопромату.
- У вас там щось сталося? - Запитує він
Діватися було нікуди і все ще не вірячи в те, що відбувається кажу
- Так вибачте стало погано, можна вийти на пару хвилин?
- Так-так як стане краще повертайтеся
І я під тихі смішки виходжу з аудиторії. Що б перевірити спускаюся в хол, і дивлюся на сидячих там людей. Та так і є во над хлопцем висить:
“Славік”
Рівень 3
Або ще щось подібне
“Христина”
Уровень2
І так над кожною людиною в холі. Ось це я поіграв проноситься в голові і я тихо сповзаю по стінці, Якщо від горілки буває білочка то у мене схоже аж цілий хом’як , твою мать.
Глава 1
Всю дорогу до будинку намагався розібратися що ж це таке або хоча б зауважити закономірність, але нічого так і не зрозумів. Хоча зауважив цікавий факт, не було жодної людини вище десятого рівня, та й той був старший за мене років на п’ятдесят. По дорозі додому купив хліба і залетівши в квартиру тихо сповз по стінці. Так роздягтися і лягти спати, це все від недосипу, висплюся і пройде …
Прокинувся я в годині четвертій, добре що батьки поїхали а то були б зайві проблеми. Як не дивно , стало легше, перестало хилити в сон і голова не боліла, але не це було моєю головною проблемою. А з нею все стало тільки гірше. На межі зору у верхньому правому кутку з’явилася напівпрозора іконка з зображенням голови , доволі схожою на мою. Вже здогадуючись що це таке я натиснув на іконку. Тут же перед очима на всю широчінь розрослося вікно. Де йшлося: