При цих словах герольд підштовхнув Роба ліктем і майже силоміць повернув його до дочки шерифа, яка сиділа з пісною усмішкою на вустах. Та Роб знехтував цією підказкою. Він узяв золоту стрілу і попрямував до ложі, де сиділа прекрасна Маріан.
— Леді, — звернувся до неї Роб, — прошу Вас, прийміть цей маленький дарунок від бідного мандрівника, готового завжди служити Вам найкращими стрілами зі свого сагайдака.
— Дякую вам, Роб у каптурі[9], — відповіла дівчина, лукаво дивлячись на нього, і встромила сяючу стрілу в своє темне волосся.
Натовп загомонів:
— Слава нашій королеві! Слава!
Шериф тільки поглядав спідлоба на цього обірванця, який відмовився від служби в нього, не подякувавши йому, забрав приз та ще й прилюдно принизив його дочку. Він хотів був щось сказати, але чванлива дочка стримала його. Тоді шериф покликав свою сторожу і наказав стежити за жебраком. Однак Роб не гаяв часу і, загубившись у натовпі, швидко пішов до міської брами.
Того ж самого вечора посеред широкої галявини в Шервудському лісі навколо яскравого багаття сиділо сорок молодців, одягнених у все зелене. Вони смажили на вогні оленину і весело гомоніли. Раптом хруснула гілка. Миттєво всі скочили на ноги і схопилися за зброю.
— Не бійтеся, це — друг, — пролунав з хащі дзвінкий голос. — Я шукаю удовиних синів.
Наперед виступило троє удовиченків.
— Та це ж Роб! — вигукнули вони. — Ласкаво просимо до Шервудського лісу, Робе!
Усі лісовики теж підійшли до Роба і по черзі потисли йому руку, бо всі вже знали його історію.
Потім один із удовиченків, на прізвисько Дебелий Вілл, звернувся до товариства з такими словами:
— Друзі, усім нам відомо, що нашому загонові бракує справжнього ватажка — благородного, добре вихованого, розумного, спритного й сміливого. Здається, в особі цього юнака ми знайшли собі отамана. Я і мої брати сказали йому, що ви оберете у ватажки того, хто пошиє сьогодні шерифа у дурні, заволодівши його золотою стрілою. Чи правду я кажу?
Всі погодилися з мовцем, і Вілл звернувся до Роба.
— Які новини принесли ви з Ноттінгема? — запитав він. Роб засміявся:
— Можу сказати, що я таки справді обкрутив шерифа круг пальця, а до того ще й забрав у нього золоту стрілу. Утім, щодо призу, то ви мусите повірити мені на слово, бо я подарував його одній дівчині.
Побачивши, що його слова здаються не надто переконливими, Роб додав:
— Я радо увійду до вашого товариства простим лучником. Бо я бачу, тут є старші й досвідченіші від мене люди.
Тут із гурта лісовиків вийшов наперед високий смагляволиций чоловік, і Роб відразу впізнав у ньому лучника із зеленою пов'язкою на оці. Тільки тепер він зняв пов'язку і дивився на світ обома своїми очима, сміливими й чесними. Лучник сказав:
— Роб у каптурі — так, здається, назвала вас та гарна леді, — я можу підтвердити ваші слова. Ви збили пиху з шерифа не гірше, ніж це зробив би я. Ми не вимагатимемо од вас золотої стріли, бо вона потрапила в гарненькі ручки. А хто з нас краще стріляє — ви чи я, побачимо в майбутньому. Однак я, білл Стютлі, при всіх заявляю, що не визнаю жодного іншого ватажка, опріч вас.
І славний Вілл Стютлі розповів друзям про весь хід змагань, а потім простягнув Робові руку на знак своєї відданості. Його приклад наслідували троє молодих удовиченків, до яких з радісними вигуками приєдналися й решта розбійників, з-поміж яких Вілл Стютлі досі вважався найкращим стрільцем. Всі випили за Роба по кухлю чорного пива, після чого щойно обраного отамана нарекли Робін Гудом. Роб не заперечував, бо так назвала його прекрасна Маріан.
Навколо багаття ще довго лунали бадьорі пісні й точилися веселі розмови. Ватага подарувала Робін Гудові ріжок, яким він мав скликати своїх бійців. Усі урочисто присягнули, що, полегшуючи гаманці багатіїв, вони завжди допомагатимуть бідним та знедоленим і ніколи не завдадуть шкоди зла жінці, хто 6 вона не була — дівчина, молодиця чи удова. Клятву давали під розлогим деревом, при спалахах багрових язиків багаття, за смачною вечерею та кухлем доброго пива.
Так Робін Гуд пристав до розбійників.
Розділ другий
ЯК РОБІН ГУД ЗУСТРІВ МАЛЕНЬКОГО ДЖОНА
Зустріли велетня вони,
Він їм сказав: «Я з вами!
Я бачу — волі ви сини.
Я, Джон Малий, — так само».
І Стютлі заявив ураз:
«Ім'я тобі заміним,
Як прийдеш, Джоне, ти до нас,
Влаштуємо хрестини».
9
Можливо, звідси походить ім'я Робіна Гуда. Маріан говорить: Rob in Hood, що в дослівному перекладі означає: Роб у каптурі.