дорахувати до мільйона і ніколи у мене не виходило і я засинала щонайпізніше на десятій
тисячі і щоночі починала спочатку хоча насправді треба було продовжувати дуже багато в
мене було таких безсонних ночей
я руками тримаюся за поруччя сходів я обережно спускаюся бо мені все здається що я впаду
і не зможу підвестися сама так було одного разу декілька разів ах Господи чому Ти мене не
підтримуєш так важко ходити Твоїми сходами Твоїми дорогами іноді я просто хочу щоб
мене нарешті вимкнули або може краще перегоріти як лампочка просто так непомітно для
інших і нічого не буде на моєму місці хоча лампочки залишаються у них всередині просто
рветься нитка інколи мені здається що я насправді жодного місця не займаю тому нічого по
мені не може залишитись але це буде так як Ти захочеш справді так тільки воно й може бути
бо від мене особисто мало що залежить майже нічого це все Ти вирішуєш
із пальців у мене знову виростають квіти тільки тепер вони не чорні а різнокольорові часом
мені хочеться щоб це були півники і тоді я думаю про поета який написав вірш про лебедя як
я за ним скучаю за лебедем якого мені також хотілося б побачити на якомусь озері на якійсь
річці на якомусь небі я хотіла би думати тільки про те що красиве такою довершеною красою
тільки тепер я вже не зможу ні бачити тебе ні пам'ятати тебе ні думати про тебе ні згадувати
тебе нічого не зможу зробити для тебе не зможу приходити до тебе не зможу йти від тебе
фіранка на вікні як сукня у нареченої квіти з покрученими стеблами маки іриси та польові
лілії які не турбуються чи вони комусь подобаються а живуть як і повинні жити польові лілії
живуть світлими від поганого харчування шкіра на руках зсихається і стягується шкіра на
обличчі стягується і пече може вона пече від чогось іншого нігті нагадують потрісканий
асфальт тобі не вистачає вітамінів тобі не вистачає певності тобі ще дуже багато чого не
вистачає жити повільним і дуже спокійним життям в очі тобі наливається світло сонячні
криниці в очах у тебе дівчинко заплющ очі і не розплющуй їх дуже довго сонячні зайчики
граються на твоїх щоках сонячні зайчики визбирують твої сльози
годинникарі роблять годинники лялькарі роблять ляльок квітникарі працюють у своїх
квітниках садівники доглядають свої сади таксисти приростають руками до керма я не знаю
до чого я хочу щоб приросли мої руки навчи мене чогось моя земле лагідна
Хочу мати дочку, сьогодні я зрозуміла це і зраділа. Дівчинку, яка виростатиме у мене під
серцем, як квітка. Дівчинку, яку поїтиму молоком свого тіла. Дівчинку, що буде частиною
моєї шкіри. Дівчинку, в якій упізнаватиму себе. Дівчинку, з якою ходитиму вулицями і
розповідатиму їй різні історії. Бо я знаю багато цікавих історій.
А тепер у мене немає нічого ні для кого. У мене навіть себе немає для себе самої. Мої дні
розсипаються непомітно, я ніби не звідси, я ніби з іншого часу, тому я вчуся чекати і вчуся
терплячості, я стаю кухлем, який чекає, поки в нього наллють молока чаю кави води квасу
пива дешевого вина, я стаю авторучкою, яка чекає, коли її візьмуть до рук і почнуть писати
нею листа записку вірш роман або малювати на аркуші паперу квіти кораблики будинки
жіночі обличчя у стилі модільяні лабіринти хрести літаки що летять до своїх аеродромів, я
стаю корабликом, який чекає, поки вщухне буря у калюжі, бо тут щойно проїхав автомобіль,
і його власник чи власниця пустить його у плавання, я стаю дзеркалом, яке чекає, поки в
нього загляне молода і втомлена жінка юна дівчинка з великими очима, повними подиву, я
стаю фарбою, яка чекає, поки у неї вмочить пензля сумний художник, який малюватиме
сонце на склі на стінах на підлозі, я стаю дверима, які чекають, коли їх відчинять і зайдуть у
кімнату з високою стелею, я стаю деревом, яке чекає свого цвіту, яке чекає своїх плодів, яке
чекає, коли з нього осиплеться жовте листя, я стаю світлом, яке чекає тих, кому воно має
світити
здається все навколо плавиться я також плавлюсь як твердий сир тільки я не такого жовтого
кольору від спеки у мене починається тобто загострюється атрофія мозку мислення почуттів
відчуттів голосу на лобі виступають краплі поту і над верхньою губою це ще більш
неприємно ніж на лобі але немає сенсу витирати цей піт бо все одно через хвилину максимум
він виступає знову одноразових серветок не вистачить у мене в кишені є старий картатий