Геть поцяткованим татарським луком,
Що, мов опудало, лякає дам.
Не треба і пролога нам при вході,
Який проказують лиш під суфлера.
Нехай нас міряють вони, як хочуть,
Ми ж зміряєм підлогу їхню в танці
Та й підемо.
Ромео Не можу я скакати.
Дай смолоскип! Якщо в душі моїй
Печаль і морок, я нестиму світло.
Меркуціо Ні, любий мій, ти мусиш танцювати.
Ромео О ні! Даруй!.. Ви в бальних черевиках
І на легкій підошві; а у мене
Нудьга лежить на серці й, мов свинець.
Додолу гне: я рухатись не можу.
Меркуціо Ти ж закохавсь!.. Позич у Купідона
Легенькі крила і ширяй на них!
Ромео Мене поранив тяжко він стрілою,-
Не злину я на крилах тих легких.
Я зв’язаний, і пут не розірвати.
Я падаю під тягарем любові.
Меркуціо Упавши з тягарем - любов придушиш;
Ти для істоти ніжної важкий.
Ромео Для ніжної? Любов жорстока й люта!
Вона брутальна й коле, як терник!
Меркуціо Якщо до тебе так любов жорстока,
Жорстокий будь і ти до неї сам.
Коли її, якщо вона колюча,
Додолу гни, й здолаєш ти любов.
А дайте-но футляр лице прикрити.
(Одягає маску)
На маску - маску! Байдуже мені,
Що здамся я потворним і бридким!
Хай машкара за мене червоніє.
Бенволіо Постукаймо, зайдімо -• і відразу
Роботу дати мусимо ногам.
Ромео Дай смолоскипа! Жартуни веселі
Хай топчуть каблуками очерет.
Я ж пригадаю приказку дідівську;
Внесу вам світло і дивитись буду.
Чудова гра, а я уже пропав…
Меркуціо Пропала миша!.. Годі, не сумуй!
Як ти не маєш сил, ми допоможем,
Ми витягнем тебе з того багна,
Ах, вибач, я хотів сказать - з любові,
Що в неї аж по вуха ти загруз.
Ходім! Удень безглуздо палим світло.
Ромео О ні!
Меркуціо Кажу, ми свій вогонь марнуєм:
Адже ж удень ми ламп не потребуєм!
Більш розуму в тверезих цих словах,
Ніж у п’ятьох всіх наших головах.
Ромео На маскарад ми маємо піти,
Розумно це?
Меркуціо Не сумнівайся ти!
Ромео Я бачив сон.
Меркуціо Бува, й мені щось сниться.
Ромео Що саме?
Меркуціо Те, що брешуть всі сновидці!
Ромео У наших снах більш правди, ніж в словах…
Меркуціо Була з тобою королева Меб!
То повитуха фей, така маленька,-
Не більша, ніж агатовий камінчик
У олдермена в персні. Цугом їздить
Вона на найдрібніших порошинках
В нас по носах, як міцно ми спимо.
В її візку з крил коника дашок;
В колесах - шпиці із павучих лапок;
З тоненьких павутинок - посторонки,
А хомути - із місячного сяйва;’
Маленький батіжечок - з волосинки,
А пужално - із кістки цвіркуна;
За кучера - малюсінький комарик
В каптані сірому, багато менший,
Ніж черв’ячок отой, що часом лазить
У дівчини лінивої по пальцях.
її візок - лісний горіх порожній,
Що виточив його старенький шашель
Чи вивірка - вони для фей віддавна
Майструють колісниці. Пишно так
Щоночі лине Меб в своїм візочку:
Перетинає мозок у коханців,
І сняться їм лише любовні втіхи;
Проскаче в царедворців по колінах,
І сняться кожному із них поклони;
По пальцях суддів мчить - їм сняться гроші;
Мчить по устах синьйор - цілунки сняться;
Та часом ті вуста вона прищами
За жадність до цукерок обдарує,
Розгнівавшись за неприємний запах;
Меб промайне під носом у вельможі,
І він відчує дух нової ласки;
Щетинкою під носом полоскоче
В священика - приход багатший сниться;
А часом мчить у вояка по шиї,
І він у сні рубає ворогів,
Проломи бачить, штурми і засади,
Клинки іспанські, келихи з вином
Завглибшки футів п’ять; а то зненацька
Забарабанить голосно у вухо,
й здригнеться він, прокинеться з прокльоном,
Молитву прочитає й знов засне.
Вночі та ж Меб куйовдить коням гриви,
їх заплітає, а волосся людям
Збиває в ковтуни: їх розплести -
То небезпечно: може статись лихо!
Вона ж, відьмачка, душить тих дівчат,
Що сплять на спині, і привчає їх
Витримувать вагу чоловіків,
Як зробляться вони жінками. Ще
Ця Меб…
Ромео Мовчи, Меркуціо, облиш!
Ти про пусте говориш!
Меркуціо Так, про сни!
Адже лінивого ума це діти,
Це нашої фантазії плоди.
Породжує вона химерні мрії -
Легкі й тонкі так само, як повітря,
Мінливіші за вітер, що спочатку
Холодні груди півночі торкає,
Але, розгнівавшись, враз відлітає,
Обличчям повертаючись до півдня,
Де зрошують цілющі роси землю.
Бенволіо І нас той вітер із путі збиває.
Скінчивсь бенкет, і прийдемо ми пізно.
Ромео Боюся, навпаки - занадто рано…
Мені передчуття тривожить душу,