— Тридцять один…
Щоб перевести розмову, яка так незручно пов’язувала його особисту історію з історією країни, в інше русло, Херонімо пояснив, що його повернення додому пов’язано винятково з війною. Кабальєро підсунули до нього стільці й поставили на стіл келихи, щоб детально розпитати про Верден… Але інтерес до цих подій швидко згас і розмова плавно перетекла до обговорення нового сорту виноградної лози, який було завезено до країни, а отже до можливості відкриття нового ринку експорту у зв’язку з катастрофою у Франції, що, безумовно, укріпить позиції партії на наступних виборах. Ось це було нагальною проблемою. В одній ключовій провінції бракувало кандидата, якого б поважало населення, чоловіка заможного, який би був готовий купувати те, що йому не дають задарма, ім’я, яке б означало реальну силу. Вони обговорювали невідомі дону Херонімо прізвища, дискутуючи щодо їхніх політичних і родинних зв’язків. Безстатевий голос дона Клементе запекло ширяв над дебатами, тимчасом як один із суддів, живіт якого вкривала запорошена крихтами серветка, вирішив утриматися від цих заяложених балачок. Представники двох непримиренних крил партії перекидалися огидними словами над рештками обіду. Один депутат гнівно покинув їдальню, ні з ким не попрощавшись. І пізніше, коли знемога почала розводити гостей по їхніх пообідніх сієстах, міністр поклав свою ліву руку на плече Херонімо, довго не відпускаючи його праву:
— Твоє місце серед нас.
Чому голуби ніяк не наважувалися перенести свою бесіду на інші дахи й не повторити її для інших вух? Підвівшись на ноги, дон Херонімо почав прогулюватися затіненою частиною коридору, щоб вишикувані в ряд пілястри впевнили його в тому, що його місце було дійсно тут. Але ж це місце не викликало в нього жодного інтересу — стимули були занадто мізерні. За п’ять років, проведених там, він збагнув своє природне право перебувати поряд із якіснішими людьми й гарнішими предметами. Після того як він усвідомив себе частиною цього всього, було надзвичайно важко обмежуватися грубими радощами посиденьок у будинку його дядька-священника. On dit que Boy est le propriétaire d’un pays exotique quelque part, je ne me rapelle plus le nom.[36] Je crois qu’il l’a inventé[37] — так говорили його подружки в Парижі. І до певної міри це було правдою. Він приїхав сюди через війну. Правда. Та передусім через те, що останнім часом він відчував, що його гордість було підірвано. І щоб симетрія його життя витримала випробування свого існування, воно мало стати іншим, воно мало народитися з іншого коріння, власного невідворотного коріння, сильнішого за його волю. Обов’язки визначаються лише браком свободи. І ось тепер, на четвертому десятку, Херонімо почав здобувати певність у тому, що єдине, що дає шляхетність, — це обов’язки. Коли почалася війна, він зрозумів, що в її полум’ї йому бракує власного природного місця. Якби він взяв у ній участь, то це б нагадувало елегантний спортивний жест. А оскільки він почав утомлюватися від усвідомлення того, що ці вияви елегантності були лише вивертами, Херонімо повернувся на свою грубу й примітивну американську землю в пошуках обов’язків, які б ушляхетнили його свободу.
Проте як набратися рішучості, щоб стати частиною світу, найвищі істини якого визначаються печенею з маринованого вугра? Аромат риби, яку готувала Марія Бенітес, долинув сюди й перемішався з ароматом жимолості. Почувши кроки, він зробив іще один поспішний ковток горілки. Крізь денце келишка він побачив священника, спертого на ціпок. Не встиг Херонімо підвестися, як старий заговорив до нього:
— Я затримався, бо вирішував для тебе одну справу.
— Для мене?
— Так, для тебе. Як тобі ця горілка?
Він вдихнув запах випивки раніше, ніж небіж допоміг йому всістися на плетене крісло, де лежала обсмикана шаль, що слугувала за подушку, вим’яту по формі худих сідниць дона Клементе. Піт на священниковому обличчі нагадував росу на пуп’янку троянди, рожевому, але зів’ялому через стільки років стриманості. Його роздвоєне підборіддя, його постава, його сині, але ненаелектризовані очі із занадто світлими віями були крихким, але впізнаваним породженням того могутнього матеріалу, з якого був зліплений Херонімо.