Звуки боротьби не стихали. Я наважилася заглянути за ріг і побачила, що одному з чоловіків вдалося притиснути Ґідеона спиною до карети. З його косички вибилося пасмо і падало на лоба. В одному з його рукавів зяяла дірка, але крові, мені на втіху, не було. Ніхто його ще не поранив.
Я ще раз оглянулась, але на допомогу нам ніхто не квапився. Я зважила в руці шпагу і рішуче рушила вперед. Принаймні моя поява відверне увагу обох чоловіків, і таким робом я зможу забезпечити таку-сяку перевагу Ґідеонові.
Але насправді діло пішло на переверт. Обидва супротивники билися до мене спиною, тож вони мене не побачили, зате варто було мені з'явитись, як Ґідеонові очі мало не полізли на лоба від жаху.
На якусь мить він забарився, й одному з чорних чужинців вистачило цього, щоб знову шпорнути його — майже в те ж таки місце, де був порваний рукав. Цього разу заюшила кров. Проте Ґідеон фехтував і далі.
— Довго ви вже не протримаєтеся! — тріумфально вигукнув його суперник і подвоїв атаку. — Моліться, якщо вмієте. Бо зараз ви постанете перед Творцем!
Я вхопила обома руками ручку шпаги і рвонула вперед, ігноруючи відчайдушний погляд Ґідеона. Чужинці не почули, що я наближалася, мою присутність вони помітили тільки тоді, коли моя шпага увійшла в чорне вбрання на спині одного з незнайомців, не зустрівши ні найменшого спротиву, майже беззвучно. На якусь хвилю я зі страхом подумала, що схибила і поцілила, ймовірно, в проміжок між ліктем і тілом, але потім чоловік захрипів, впустив зброю і повалився на землю як підтятий. Тільки коли він упав, я і собі випустила шпагу з рук.
О Господи…
Ґідеон скористався секундною розгубленістю другого чоловіка, щоб завдати йому удару, від якого той теж упав на коліна.
— Ти з глузду з'їхала? — закричав він мені, відкидаючи ногою зброю свого суперника і спрямовуючи вістря своєї шпаги на його горло.
Той умить зм'якнув.
Будь ласка… помилуйте мене, — сказав він.
Мої зуби зацокотіли.
Не може бути!.. Ні, я не прохромила тільки-но шпагою людину. Ця людина хрипіла. А другий, здавалось, ось-ось заплаче.
— Хто ви і чого ви від нас хочете? — холодно запитав Ґідеон.
— Я зробив тільки те, що від мене вимагали. Прошу!
— Хто від вас чого вимагав? — під вістрям шпаги на шиї чоловіка виступила крапелька крові. Ґідеон стиснув губи, ніби йому насилу вдавалось утримувати шпагу.
— Я не знаю ніяких імен, присягаюся! — спотворене страхом обличчя поволі розпливалося перед моїми очима, зелені луки закрутилися довкола мене, і з якимось полегшенням я впала в цей вир і заплющила очі.
Розділ тринадцятий
Із таємних записів графа Сен-Жермена
Я м'яко приземлилася на свої спідниці, а от піднятися знову було мені не до снаги. Здавалося, всі кістки в моїх ногах порозчинялися, мене всю трусило, і клацали зуби.
— Вставай! — простягнув мені руку Ґідеон. Шпагу він уже застромив за пояс. Здригнувшись, я побачила на ній засохлу кров. — Хутчіш, Ґвендолін! Люди дивляться.
Був вечір, уже давно стемніло, але ми опинилися під якимось ліхтарем у парку. Бігун у навушниках протрюхав повз нас підтюпцем, кинувши здивований погляд.
— Хіба я не казав, щоб ти не висовувалася з карети! — Оскільки я не реагувала, то Ґідеон схопив мою руку і поставив мене на ноги.
Я пополотніла.
— Це було вкрай легковажно… і… абсолютно небезпечно і… — він глитнув і втупився в мене — і, чортяка тебе забирай, дуже сміливо!
— Я думала, що відчуваєш, поціливши в ребро, — сказала я, клацаючи зубами. — Я не знала, що це буде наче… наче розрізаєш торт. Чому в нього не було кісток?
— Напевно, були, — сказав Ґідеон. — Тобі пощастило, ти потрапила кудись між них.
— Він помре?
Ґідеон знизав плечима.
— Якщо укол був чистий, то ні. Але хірургія у XVIII столітті — це зовсім не те, що показують в «Анатомії пристрасті»[50].
Якщо укол був чистий? Що це означає? Як укол може бути чистим?
Що ж я накоїла! Можливо, я щойно вбила людину!
Через цю думку я знову мало не опустилася на землю. Але Ґідеон стискав мене, мов лещатами.
— Ходімо, нам треба повернутися в Темпл. Вони за нас хвилюватимуться.
Очевидно, хлопець знав, де ми перебуваємо, — він цілеспрямовано повів мене доріжкою, повз двох жінок, які вивели погуляти песиків і витріщили на нас очі.