З тим чоловіком ми всього два рази зустрілися і більше не бачилися. Я закрила для себе один гештальт, але розв’язала собі руки для інших. Вони розплутувалися один за одним, як величезний клубок, я прискорювала цей процес, мені здавалося, що там на мене щось чекає, що за кожним розв’язаним вузликом чекає відповідь на якусь таємницю, щось сакраментальне. Клубок тим часом розв’язувався далі й далі.
У мене було стійке відчуття ейфорії. Це був стан, який найпростіше, напевно, описати так: я хворію на якусь невиліковну хворобу і за кілька днів помру. До кінця цього життя мені слід спробувати відвідати усі кути, в які коли-небудь заводила мене моя ж фантазія.
Наступним моїм пунктиком був чорношкірий хлопець. Якось я побачила одного на сайті знайомств і написала йому першою. Ми того ж дня зустрілися, він майже відразу сказав: «Поїдемо до мене?» Я зразу погодилась. Він був із Нігерії. Темношкірий і досить привабливий. Мені цей досвід був важливим іще й тому, що я відчувала певний страх до темношкірих. Не можу сказати, що це був якийсь махровий шовінізм. Мені одночасно і хотілося, і кололося. Треба було цього позбутися. Цікавий спосіб боротьби з ксенофобією, так? Крім того, що це був чорношкірий, це ще й був мій перший раз на першому побаченні. Усе, що зі мною відбувалося у цей час, було якимось спазматичним. Я намагалася швидко наздогнати все, що втратила за часи моногамного цивільного шлюбу. Навіть коли ми трахалися з чорношкірим — я думала про те, що дуже скоро знову втраплю в моногамні сімейні стосунки і треба якомога скоріше спробувати все, щоб потім не жалкувати. Це було дуже по-дурному, правда?
Мені щодня писали десятки чоловіків, і я проводила експерименти. Було цікаво, куди це мене може привести. Пам’ятаю, був іще один хлопець, що жив на вулиці Тургенівській. На вигляд він мав років двадцять п’ять, підкачаний, розумний і цікавий. Ми спершу зустрілися в кафе, він розповідав про свою родину, про бізнес, про те, як він по цеглинці вибудовує власне життя. Згодом ми пішли до нього — квартира виявилася величезною, з кількома спальнями, одна з яких не використовувалася взагалі. Меблів було дуже мало, на стінах висіло кілька картин, а ще там були вази з живими квітами. Досить різні стилі, кожна стіна виглядала так, неначе була вирізаною з якоїсь арт-галереї. Ми кілька годин валялися у джакузі, він мені робив масаж і розказував про себе. Ми були зовсім голі, я сиділа у нього на колінах і думала: навіщо йому це все? Навіщо він так детально, по цеглинці вибудовує власне життя, щоб потім писати дівчатам на сайті знайомств, одразу домовляючись про ціну? Знаєш, тоді я, напевно, в нього навіть трохи закохалася. Ми трахались хвилин десять у його ліжку.
Я продовжувала проводити експеримент, у якому ще більше себе переконувала у тому, що поняття проституції як заняття, де клієнт платить за сексуальні послуги, — це лише архетип, який кожен трактує по-своєму. На сайтах знайомств реєструються проститутки за визначенням, але плата за послуги відрізняється. Виходить, що дівчина, яка віддається за вечерю, — це просто дівчина з сайту знайомств, а та, що віддається за гроші, — проститутка. А як тоді бути з дружиною-домогосподаркою, якій ти регулярно залишаєш гроші і яка не відмовляє тобі, хоча давно вже тебе не хоче? Є дівчата, що віддаються за красиві плечі, чи очі, чи за можливість проїхатись у дорогому авто, а є, зрештою, і хлопці, які, приміром, ходять за старшими і досвідченішими жінками й віддаються їм за досвід, гроші чи можливості.