– Абсолютно справедливо, – підтримало її декілька голосів.
Пані в помаранчевій сукні мовчки вийшла до сусідньої зали і загубилася в натовпі вальсуючих. І раптом мене незборимо потягнуло випробувати долю в прогнозах такої незвичайної жінки. Гальшка намагалася чинити опір.
– Єжи, будь ласка, не треба, я жахливо боюся. Мабуть, вона скаже що-небудь погане, як і тій пані.
– Гальшко, – заспокоював я її впівголоса, – це ж гра – сальонова розвага між турами вальсу, не більше.
І я підійшов до ворожки.
– Чи не погадаєте й мені?
Вона здригнулася і швидко обернулася. Я відчув на собі сильний, наказовий погляд.
– Вам? – завагалася вона. – Мабуть, не варто!
– Єжи! – почувся ззаду благальний шепіт Гальшки. – Бачиш, вона сама не радить. Благаю тебе, ходімо звідси!
Здавалося, ворожка зрозуміла Гальшку, незважаючи на тихий голос, і тут же рішуче заявила:
– Гаразд, я спробую, добродію. Дайте ліву руку – почнемо з вашого минулого і характеру. Адже у чоловіка ліва рука негативна і фіксує лише минуле або сьогодення; у жінки все навпаки. І що ж? Ви не побоюєтеся можливих сенсаційних і небажаних звісток?
– Нітрохи, – відповів я, скептично усміхаючись.
– Ваша рука – зразок суперечностей рідкісного типу: рука художника і мислителя.
– Ben toccato![32] – похвалив дож, раптово вигулькнувши у мене за спиною.
– Будь ласка, не заважайте, – нагадав хтось із гостей.
– Форма пальців і нігтів видає нервову і легко збудливу натуру. Ви хворобливо самолюбні, мрієте про славу; оплески натовпу приємно пестять ваш вразливий слух. Проте, у вашому житті нерідкі хвилини, коли ви зневажаєте приваби земного щастя і замикаєтеся в недосяжній святині своїх дум. Дитиною ви, мабуть, були незвичайно побожні; сліди глибокої віри збереглися досі. Ставлення до природи, спочатку трепетне, проникливе, пізніше дещо притупилося. І не дивно – ви вихованець міста. Дитинство сільське, ангельське до дванадцятого року життя… до смерті батька. Хлопцем ви довго і важко хворіли. Якщо не помиляюся, двічі пережили операцію. І коли б не дивовижний випадок, хтозна, чи мали б ми честь бачити вас тут. Вилікувала вас людина без диплому лікаря.
Вона замовкла, втомлена від напруги; на лобі виступили перлини поту.
Я був уражений. Все сказане – дійсна правда. Звідки ця жінка так достеменно знала подробиці мого життя? Я неохоче згадую про них – ледве чи вона що-небудь чула від знайомих. Визначення ж мого характеру просто дивовижне!
– А зараз права рука, – перервала вона загальне мовчання злегка невпевненим голосом, що зірвався від раптового хвилювання. – Права рука у чоловіка – позитивна, передрікає майбутнє.
Я ніяково протягнув праву долоню. Хтось сильно смикнув мене за рукав. Обернувшись, я зустрів благальний погляд Гальшки.
– Досить розваг! Прошу тебе, не питай ні про що більше!
– Пізно, – відповів я пошепки, – тепер уже незручно відмовитися.
– Лінія життя, – почала ворожка, уважно розглядаючи малюнок моєї долоні, – підкоряється особливому велінню. – І піднявши до мене загадкове, приховане мереживом обличчя, виразно вимовила: – Законом всемогутньої долі ви наблизилися до зенітного пункту двох протилежних потоків; у цю мить ви – на перетині смертельно ворожих впливів. Ви – мандрівець на роздоріжжі. Від вашого рішення залежить, можливо, навіть чиєсь життя… А ось тут красивим виразним малюнком в’ється «лінія Місяця», яку звуть також Чумацьким Шляхом, і обіцяє численні подорожі на суходолі й на морі; далекий південь манить вас: бачу безліч буйних екзотичних квітів і золотий пісок пустелі. Але ця лінія зазвичай пов’язана з попередньою; події, передбачені нею, залежать від шляху, який ви виберете під натиском одного із згаданих впливів. А ось «лінія Фортуни», капризна, брехлива лінія між «пагорбом Юпітера» і «долиною Марса». Ви користуєтеся великим успіхом у жінок і легко добиваєтеся дружби чоловіків. Бережіться сивого чоловіка! Він фальшивий друг!
Розкотистий сардонічний сміх був відповіддю на застереження. Я обернувся на сміх. Навколо – лише серйозні зосереджені обличчя людей, що уважно стежили за ворожбою.
– Не довіряй і прекрасній білявці, на якийсь час їй вдалося обплутати тебе.
Раптом її голос зірвався, рука, що тримала мою п’ясть, затремтіла в нервовому пароксизмі. Пані піднялася і, звертаючись просто до мене, вигукнула сильним, вібруючим голосом:
– Щастя, справжнє щастя, блаженство і багатство дасть вам зовсім інша жінка. Її день на обрії вашого життя вже зайнявся. А та – ніколи не стане вашою дружиною.
Останні слова злилися з криком Гальшки. Побілівши немов полотно, вона знепритомніла, я ледве встиг її підтримати.