І ми заглянули в комин.
У глибині невиразно мріло щось біле. Калина роззирнувся по кухні і, побачивши довгу жердину із залізним гаком на кінці, встромив її в комин. По хвилі почав витягати…
Я побачив, як якийсь білий клубок звільна виринав з глибини отвору, якесь сніжне, пухнасте руно наближалося до краю вентиля.
Але поступово рештки Упира ніби танули, скорочувалися і гасли. Коли нарешті Калина витягнув цілу жердину, з гачка звисав лише невеличкий молочно-білий жмуток якоїсь дивної речовини: була лапата і розкуйовджена, ніби м’який, податливий кожушок, ніби пух – зовсім, як сажа – тільки біла, сліпочо сніжно-біла…
Утім, жмуток зсунувся з гака і впав на підлогу. І тоді відбулася в ньому дивна переміна, за мить біла куля зчорніла на вугіль, і біля стіп сажотрусів залишилася велика виблискуюча металом купа чорної, як смола, сажі.
– Ото, що з нього зосталося, – прошепотів замислено Калина. А за хвилю додав мовби про себе: – З сажі постав і в сажу перейшов.
Поклавши на ноші нещасливих наших товаришів, віднесли ми їх до міста.
Незадовго після того нас обох із майстром обсипало. По всьому тілу з’явилися великі білі крапинки, ніби перлові крупи, і не сходили кілька днів. Потім зникли так само несподівано і без сліду.
ПОМСТА ВОГНЕВИКІВ
Антін Чарнецький, начальник пожежної охорони Жовкви, щойно закінчив вивчати статистику пожеж і, запаливши улюблену кубинську сигару, втомлено розлігся на отоманці.
Була третя година по полудню спекотного липневого дня. Через опущені жалюзі до покою цідилося темно-жовте світло дня, невидимими хвилями просякало душне повітря. Ззовні долинав розморений спекою вуличний шум, на шибах утомлено бримкотіли мухи. Пан Антін обмислював щойно переглянуті дані, впорядковував у голові випадки пожеж, відомості про які збирав літами, робив висновки.
Ніхто навіть не уявляв собі, до яких цікавих результатів може привести уміло проведене, щоправда, з великою затратою зусиль, методичне дослідження пожежної статистики. Ніхто б не повірив, скільки надзвичайно цікавого матеріалу можна видобути з тих сухих, на перший погляд німих, дат, скільки дивних, часом дивовижних випадків можна зауважити у тому хаосі фактів, які монотонно повторюються.
Та щоби відмітити щось особливе, щоб у тому всьому вхопити «щось таке», – потрібен спеціальний склад мислення, на який не кожен може здобутися, треба особливого сприту, може, навіть фахової фізіологічної організації. Чарнецький, без сумніву, належав до виняткових осіб, наділених такими якостями, і знав це.
Він уже багато років займався проблемою, вивчаючи пожежі у Жовкві та й у інших місцевостях, робив надзвичайно докладні нотатки на підставі повідомлень у газетах, переглядав фахові видання, величезну кількість відносної статистики.
Немалу допомогу у тих оригінальних дослідженнях надавали зроблені з неймовірною точністю карти майже всіх місцевостей краю і навіть закордону: вони цілими стосами наповнювали його бібліотечні шафи.
Там були плани столиць, міст і містечок – із заплутаними лабіринтами вулиць, площ, провулків, парків, скверів, будинків, церков і кам’яниць, плани настільки докладні, що людина, котра ознайомилася з тою місцевістю вперше, могла просто і легко зорієнтуватися з допомогою тих путівників, як у своєму власному домі. Все було якнайсумлінніше пронумероване, вкладене за повітами і округами, вистачало тільки рукою сягнути – і перед власником послужливо прямокутні чи квадратні полотна втаємничували у свої особливості і тонкощі.
Чарнецький деколи цілими годинами просиджував над тими картами, вивчаючи розміщення будинків і вулиць, порівнюючи планометрію міст. То була дуже стомлююча і нудна праця, що вимагала незвичайного терпіння, бо ж висновки не завжди робилися за бажанням і інколи доводилося довго очікувати на позитивний результат. Та Чарнецький титанічно боровся. Зауваживши раз якусь підозрілу особливість, хапав її обіруч, мов кліщами, і не заспокоювався доти, доки не знаходив аналогічних випадків попередніх або наступних підпалів.
Наслідком тих довголітніх досліджень були спеціальні, виготовлені ним власноручно карти пожеж і так звані «пожежні модифікації». На перших були зафіксовані місця, будинки тощо, які десь колись потерпіли катастрофу, без огляду на те, чи шкоду усунуто і наслідки затерлися, чи все покинуто напризволяще. Плани ж, названі «пожежними модифікаціями», підкреслювали зміни, які сталися у розміщенні будинків і будівель унаслідок лиха, усі переміщення і найменші відхилення від стану перед пожежею були там зазначені з дивовижним педантизмом.