К’яра стала для нього такою ж необхідною, як дихання. Без її молодості та пристрасті здавалося, що він має надто швидко скотитися у старість та розчарування. Вона була його коханкою вже майже шість місяців, але його мучив страх, що він може втратити її будь-якої миті через більш молодшого чоловіка, і що обіцянка дітей та спадкоємності може ніколи не здійснитися в ньому… У нього були друзі у Ватикані. Він мав легкий доступ до людей з великими іменами в Церкві, але вони були віддані закону та системі, і вони зовсім не могли йому допомогти. Він емоційно писав:
"Вони, ці старі та розсудливі чоловіки, потрапили в дилему всього панування: чим вище піднімається людина, тим більше бачить світу, але тим менше усвідомлює дрібні визначальні фактори людського існування. Як людина без взуття може голодувати, бо не може дійти до місця роботи пішки. Як збирач податків з проблемами з печінкою може розпочати місцеву революцію. Як високий кров'яний тиск може занурити благородного чоловіка в меланхолію та відчай. Як жінка може продати себе за гроші, бо не може віддати себе одному чоловікові з любові. Небезпека всіх правителів полягає в тому, що вони починають вірити, нібито історія є результатом великих узагальнень, а не сумою мільйонів дрібних деталей, таких як погана каналізація, сексуальна одержимість та малярійні комарі…".
Це була не та історія, яку він мав намір написати, але це був правдивий запис його особистих почуттів щодо майбутньої події… Тож нехай вона залишиться! Буде подобатися вона редакторам у Нью-Йорку чи ні… Двері відчинилися, і увійшла К'яра. Фабер обійняв жінку та поцілував. Він матюкнув Церкву, її чоловіка та свою газету, бажаючи їм особливого пекла, а потім повів коханку обідати на Віа Венето.
Перший день конклаву був залишений для кардиналів – виборців як їхній приватний час, щоб вони могли зустрітися та окремо поговорити, дослідити один одного на предмет упереджень, сліпих плям та мотивів приватної зацікавленості. Саме з цієї причини Рінальді та Леоне перейшли до них, щоб ретельно підготувати їх до остаточної пропозиції. Як тільки почнеться голосування, як тільки вони стануть на бік того чи іншого кандидата, до згоди їх буде привести набагато важче.
Не всі розмови були на рівні вічних істин. Багато з них були простими та прямолінійними, як-от розмова Рінальді з американцем за чашкою американської кави (звареної власним слугою Його Еміненції, бо італійська кава викликала у нього нетравлення шлунку).
Його Преосвященство, Чарльз Корбет Карлін, кардинал-архієпископ Нью-Йорка, був високим, рум'яним чоловіком з широкими манерами та проникливим, прагматичним поглядом. Він висловив свою проблему так само прямо, як банкір, який оскаржує перевищення кредиту:
— Нам не потрібен дипломат, і нам не потрібен чиновник курії, який дивитиметься на світ крізь римські окуляри. Людина, яка подорожувала, так, але яка була священиком і розуміє, в чому полягають наші проблеми на даний момент.
— Мені було б цікаво почути, як Ваша Преосвященство їх визначить.
Рінальді був у своїй найвишуканішій формі.
— Ми втрачаємо вплив на людей, — категорично сказав Карлін. — Вони втрачають свою відданість нам. Я думаю, що ми винні їм більш ніж половину.
Рінальді був вражений. Карлін мав репутацію блискучого банкіра для Матері-Церкви і був відомий переконаннями, що всі біди світу можна вирішити за допомогою добре забезпеченої шкільної системи та натхненної проповіді щонеділі. Чути, як він так прямолінійно говорить про недоліки своєї парафії, було водночас і освіжаючим, і тривожним. Рінальді запитав:
— Чому ми втрачаємо контроль?
— В Америці? Дві причини: процвітання та респектабельність. Нас більше не переслідують. Ми самі платимо за своє проживання. Ми можемо носити віру, як значок Ротарі-клубу[4] – і з таким же мінімальним соціальним значенням. Ми збираємо членські внески, як клуб, перекриваємо шлях комуністам і робимо найбільший внесок у всьому світі до Денарія святого Петра[5]. Але цього недостатньо. Для багатьох католиків до цього не лежить серце. Молодь виходить з-під нашого впливу. Вони не потребують нас так, як повинні. Вони не довіряють нам, як раніше. Вважаю, – серйозно додав він, – що в такому стані речей я повинен винуватити себе.
4
"Ротарі Інтернешнл", англ.
5
Денарій святого Петра (лат.