- Авжеж! Ти рада цьому, правда ж?
- Ще й як! Боже, я так про це мріяла! Дякую вам, Мізу-сан! – Карін не могла натішитися.
- Чудово! Поїдеш на початку грудня. То ж у тебе є тиждень, аби підготуватися. Усіма необхідними документами я займусь сама, лиш принесеш мені завтра паспорт.
- Ага! Божечки, це ж до біса круто! – у Карін від щастя аж коліна тряслись. За мить її наче й не було в кабінеті.
- От бачиш, - звернулась вона до Хатае, - вона ж на сьомому небі від щастя. Не кожному випадає таке - потрапити на навчання аж у Британську Академію. Вона навіть більш популярна, аніж Академія при Університеті в Данії. Ще б пак – такі сильні викладачі…
Після занять Карін зупинив у коридорі батько.
- Це правда, що Ширао відсилає тебе у Англію на навчання? – Аято теж був в захваті від цієї звістки.
- Ага! Чудово, правда?
- У Англію? – до них раптом підійшов Вільям. – Надовго?
- На цілих три місяці! – посміхнулась Карін.
- Що ж, можеш пакувати валізи. Гаразд, потім поговоримо, я трохи поспішаю. – і Аято відійшов.
- І ти справді поїдеш? – якось обурено заговорив Вільям. – Так довго…
- Авжеж, поїду. Я мріяла про це! Зрештою, ти можеш поїхати зі мною, все-одно, що додому вернутися…
- Та воно так, але я мушу бути тут із батьком, ти ж знаєш.
- Нічого, поки що тобі нема що тут робити, то ж можеш поїхати. – Карін вже розсердилась. – Заодно покажеш мені свою батьківщину.
- Камбрія – не зовсім моя батьківщина. Та й народився я взагалі в Ірландії, а в Англію ми переїхали, коли мені було п’ять років.
- Та яка різниця?! Ну ж бо, Вільяме… - Карін глянула на нього благальними очима і хлопець здався.
- Гаразд, що з тобою робити...
Глава восьма
Студент за обміном і шкільний друг
- О, Сорене! – покликав його у вестибюлі Еріан.
- Чого тобі? – буркнув той. Він ще з самого ранку був чимось невдоволений, а тим, що Еріан тут директор, то й завжди.
- За годину матимемо гостей…
- Мені то що до того? – перебив його Сорен.
- А те, що ти маєш до цього пряме відношення. Недавно я отримав із Японії папірець. Від міс Мізу. Тиждень тому вона написала, що до нас переведуть на навчання студентку. Я не надав цьому особливого значення, та сьогодні вона прислала ще один. Міс Мізу просить, щоб ти прийняв її на індивідуальне навчання.
Сорен ошелешено витріщився на нього. Він ще й викладати добре не звик, а тут – студентку на індивідуальне навчання?
- Що за дурниці? – обурився він. – Я ще зовсім недавно із Університету повернувся.
- Ну от, це чудова практика…
- Я відмовляюсь! – відрубав Сорен.
- Ні. – заперечив йому Еріан і Сандервік гнівно зблиснув очима. – Годі, Сорене, ти не можеш відмовитися. Можна подумати, що ти не впораєшся…
- Що? Ти, здається, забув, хто я? – кипів він.
- Отож бо й воно, що не забув. Я покличу тебе, коли вони приїдуть.
- Вони? – поцікавився Сорен.
- Угу. Доктор Хатае Сандервік (твій двоюрідний дядько), твоя майбутня студентка і ще хтось із ними.
Сказав це Еріан і пішов геть, а Сорен так і залишився стояти там. Спонтанні новини вивели його із рівноваги. А ще його вкрай роздратувало те, що він дізнався про все майже в останню мить. Та й ще студентки йому не вистачало…
Десь за годину Еріан зустрів гостей у вестибюлі привітною посмішкою.
- Радий вас бачити. – озвався він.
- Як воно на новому місці? – ввічливо поцікавився Хатае.
- Дякую, містере Сандервік. Все чудово. Ця Академія неймовірно прекрасна! – щиро відповів Еріан і перевів погляд на дівчину. – Отже, ви – міс Хіму́ра, правильно?
Карін ствердно кивнула.
- Мене звуть Еріан Еберг, я директор Академії. Згодом я познайомлю вас із викладачем, на індивідуальне навчання до якого ви потрапите.
- Ян тут? Міг би я з ним побачитись? – озвався знову Хатае.
- Авжеж. Здається, він був у Дортеруса.
- Проведи мене до них. – наказав Хатае і обернувся до Карін. – А ви зачекайте тут.
- Вільяме? – раптом почулося за кілька кроків, лиш встигли Еріан та Хатае зникнути.
- Сорене? – в свою чергу перепитав той.
Сандервік дивився на нього і не міг повірити, що то й справді той самий Вільям.
- Це й справді ти? Нічого собі, чуваче! – Вільям із захопленням розглядав його. - Круто виглядаєш, такий пафосний весь, у мантії… А ти що тут робиш? Теж магією бавишся, чи що? Японські єноти! Я реально в шоці!