Сорен вражено витріщився на давнього друга й не знав, що сказати. За мить він перевів погляд на Карін. Та стояла в коротенькому чорному пальтечку із червоним носом, що його ледь було видно із-за величезного шарфа, така сама розгублена, як і він сам, і дивилась на нього великими темно-сірими очима, трохи прикритими гривкою і довгими пухнастими віями. На її майже чорному, не дуже довгому й прямому волоссі, рівненько обрізаному під каре, блищали крапельки сніжинок.
- О, це Карін, моя дівчина. Її перевели сюди на три місяці на навчання…
«Отже, ось вона… Моя студентка, так?»
- Ви що, знайомі? – спантеличено перепитала Карін.
- Ага. – весело відповів Вільям. – Я шість років вчився із цим білобрисим у школі! Ми були чи не найкращими дружбанами! Ну, ти що, язик вдома забув?
Сорен перевів погляд на нього і нарешті озвався.
- Нічого не змінилось… - вражено посміхнувся. – Тобі все так само рота не заткнеш…
- Хех! – гордо хмикнув Вільям. – А ти все такий же неговіркий. Ну, то що ти тут робиш? Теж мутиш всякі там приколи, та?
- Я тут викладаю. – спокійно озвався Сорен. – Це твоя дівчина до мене на навчання, так?
- Ага. Не могла всидіти в Японії. Бачив би ти, як їй кортіло сюди! Стривай, до тебе?
- Так. Еріан мені сьогодні сказав. Чи, може, він тебе мав на увазі? – знову посміхнувся Сорен.
- Та де там! Ще мені не впало з магією знатися! Я закінчив у Японії універ і наразі шукаю там роботу в якомусь банку. Поки нічого нема, вирішив трохи додому навідатися. Слухай, Карін, це ж круто, що ти в нього навчатимешся! – захоплено обернувся він до дівчини. – Він був неабияким розумником в школі, то ж думаю, що й фокуси прикольні показуватиме тобі. О, Сорене, а що за маска така? Типу крутизни тобі додає? Як Бетмену?
- Кому? – не второпав Сорен.
- Ну, вампір отой в чорному чи хто він там…
- А, ні… Пусте, не звертай уваги. Шифруюсь… - байдуже відповів він.
- Мусиш фізію прикривати? – захихотів Вільям. – Ну, виглядає й справді серйозно. Слухайте, а йдем десь потусуємось? Нам ж є про що перетерти, ні, чуваче?
- Не сьогодні, Вільяме. Твою дівчину потрібно поселити в гуртожиток і їй варто не пропустити завтрашні заняття. А ще їй треба буде показати Академію і все інше. То ж потім зможемо й прогулятись трохи. Вона ж сюди не відпочивати приїхала, чи не так? – Сорен строго поглянув на дівчину і та аж зіщулилась.
- Точно! Ти правду трусиш. Ну, тоді я додому, а ти про неї потурбуйся. Якщо щось – телефонуй. – наказав він Карін.
- Тут заборонені мобільні. Можете зв’язатися за допомогою інтернету.
- Нічого собі, як все серйозно. Ну гаразд, тоді напишеш мені, як все пройшло. Бувашечки! – Вільям помахав їм обом рукою і пішов геть.
- Отже, - за хвильку заговорив Сорен, - ти із японської Академії. Нагадай, як тебе звуть?
- Хіму́ра Ка́рін. – боязко відповіла дівчина.
- Карін… Що ж, будемо знайомі, я – професор Сорен Сандервік. Можеш називати мене Со́ра, здається, японською це означає «небо» чи щось таке.
- «Блакитне небо». - тихо поправила його Карін. – А… Хатае-сенсей… він вам…
- Це мій дядько. Двоюрідний брат мого тата. До речі, батько колись теж викладав у японській Академії.
- Я потрапила на навчання від одного Сандервіка до другого… - ледь озвучила собі здивовано Карін, проте Сорен почув і посміхнувся.
- Гарно вийшло.
- Ем… я не збиралась цього казати вголос… - вона розгубилась і почервоніла.
Сорен уважно розглянув її обличчя ще раз. Вона була доволі симпатична, із фарфоровою шкірою і висока. Наскільки він розумів, японці переважно невисокого зросту, то ж Карін, напевне, належала до значної меншості.
- Карін – це на європейський манер? – не зводячи із неї свого холодного прискіпливого погляду, запитав Сорен.
- Здається, так… я точно не знаю… - знітилась дівчина.
- Що ж… А де це Еріан подівся? – сказав про себе Сорен і роззирнувся. Та тільки він це промовив, як у вестибюль ввійшов із круглої зали директор. – І де тебе чорти носять? Чому ти залишив тут їх самих?
- Я відвів дядька Хатае до твого батька. А ви вже встигли познайомитись, я бачу. Чудово! – Еріан все посміхався. – Сорене, потурбуйся, щоб міс Хімуру поселили в гуртожиток, назнач їй на завтра заняття, покажи розклад… словом, займись усім необхідним.