- Дідько… - від цих слів її аж зморозило. – Я й справді геть про це не подумала! Він же сердитиметься ще більше, ніж ти! Мені треба з ним поговорити… - і Юі вже кинулася було до дверей, як Дортерус ухопив її за руку.
- Заспокойся! Сорен не виглядав розлюченим, та й якщо вона отримає прочухана – ви обидві це заслужили! Ти і Карін – найкращі із студенток у цій Академії. Не так вже й гарно вихвалятися своїми здібностями, скромність прикрашає більше.
Юі винувато опустила голову. Повчання Сандервіка геть її присоромили. І чого вона спочатку добре про це не подумала? Дортерус глянув на її засмучене личко і спробував трохи підбадьорити.
- То хто переміг у цьому протистоянні? - та Юі нічого не відповіла, і Дортерус підійшов ближче. – Більш, ніж упевнений, що ти…
- Це ж треба, вони такі сильні. – вдоволено мовила Лілліан, прямуючи за Еріаном в його кабінет по той папірець, який так і не встигла забрати. – Видно, що обидві – студентки Сандервіків.
- Ага. Мене й самого позабавив цей екшн у виконанні Сузуран та Хімури. Ну, Юі, ясне діло, не просто студентка одного із Сандервіків, вона – Еберг, як і ми з тобою, та миловидна японка й зовсім не поступається їй в майстерності. Навіть трохи шкода, що вона тут лише три місяці. Академія могла б гордитися іще одним діамантом.
Еріан оглянувся – Ліллі виглядала такою вдоволеною від побаченого, що він аж не витримав, аби не подражнити її.
- Не роби таке миле обличчя, Ліллі.
- Гм? Чого це раптом? – вона аж розсердилась, здивувавшись словам директора.
- Спостерігаючи твою таку чарівну нечасту посмішку, я сходжу з розуму. Якщо продовжуватимеш – одружусь із тобою…
Лілліан аж зупинилась. Такі глузування її геть роздратували. І справді, в дитинстві малий і нерозумний Еріан завжди повторював, що Ліллі його наречена. Це її страшенно злило, а дорослі лише хихотіли, не звертаючи уваги на дитячі пустощі. Та за хвильку вона самовдоволено пхикнула.
- Тобі нічого подібного не світить, Еріане. Я не збираюсь заміж за двоюрідного кузена. Це дико й ненормально…
- Хтозна… - загадково й так само спокійно буркнув Еріан, й не обернувшись.
- Псих! – гнівно гукнула йому вслід Лілліан. – Щоб ти здох!
Ще наступного дня Лілліан зустрілась у коридорі із Юі.
- Отримала за вчорашнє на горіхи від Дортеруса? – посміхнулась управляюча.
- Ем… не те, щоб… Він пояснив, що краще мені не демонструвати свої здібності у всіх на очах.
- Тут я з ним погоджуюсь. – серйозно відповіла Ліллі. – Та це було видовищно. Ви й справді вирішили позмагатись, чи щось інше?
- Інше? – здивовано перепитала Юі. – Ні, дійсно надумали трохи розважитись. Я хотіла подивитись, на що вона здатна, та й на що здатна я теж. І вона легко погодилась.
- Хм… Вона чудова, як і ти. Я рада, що ви так швидко здружились. А ще я помітила, із яким захопленням Сорен за всім цим спостерігав, зокрема за Хімурою. Хіба ви не помітили його? Він був зовсім неподалік, біля головного входу.
- А ти спостережлива. – Юі хитро посміхнулась. – Загалом, я бачила його і саме тому підбурила Карін показати, що вона вміє.
- О-о-о! То в тебе теж назрів хитрий план! Моя сестричка! – Лілліан виглядала такою піднесеною, що аж обійняла Юі за плече.
- Гадаєш, у них може щось скластися? – її зацікавили слова управляючої. – Але… вона тут лише на три місяці, й один з них вже добіг кінця. До того ж у Карін є хлопець…
Ліллі добродушно хмикнула.
- Хіба це когось хвилює? Коли тут з’явились Маги Рунде Ваелсе, Академія перейшла в руки Ебергів із Данії. Міс Мізу не могла змиритися із цим так само, як і ми всі, то ж і її не хвилювало, є в Карін хлопець чи ні. Гадаю, вона навмисне прислала сюди найкращу студентку тамтешньої Академії і попросила, щоб її навчав саме Сандервік. Його й самого, здається, не дуже хвилює Вільям, чи як його там, то ж це лише справа часу. Залишилось ще трошки підштовхнути Карін у потрібному напрямку.
Юі задумалась. Їй подобалось те, що говорила Лілліан, адже вона й сама помітила, як ці двоє підходять одне одному. Карін часто розпитувала про Сорена, який він і що вміє, хто бачив його без маски й таке інше. Безсумнівно, вона захоплювалась ним, як магом, і Юі хотілося сподіватися, що не тільки як магом. То ж всі історії про Сорена, що вона розповідала подрузі із Японії, Юі неабияк прикрашала. І потім могла прочитати на обличчі Карін захват. Це підтверджувало її із Лілліан розмову.
- Не думаю, що це потрібно підсилювати. – відповіла Юі. – Я впевнена, вона й сама рухається в потрібному напрямку.