- А що це ти так не радий візиту сестер? – його занепокоєння тепер здалося їй підозрілим.
Директор розгубився. Він не знав, чи варто зараз говорити Лілліан правду про близнючок.
- За ними доведеться слідкувати, як за малими дітьми. Ро́самунд надто капризна, та й інша не краща. Загалом, у обох характер не подарунок. У мене з сестрами не найкращі стосунки, тому я не дуже хочу їх тут бачити кожного дня.
Лілліан розсміялась. Вона вже понавигадувала казна-що, а тут просто Еріан не хотів бути обтяженим сестрами.
- Чого ти смієшся? – спантеличено мовив він. – Ну гаразд, вони будуть тут з хвилини на хвилину. Треба буде їх зустріти. А ще він повідомляє, що хоче побачитись із обома Сандервіками та Юі.
- Нащо вони йому? – здивувалась Ліллі.
- От як приїдуть – уточнимо.
Еріан узяв два літаючих аркушів та відіслав їх за Сандервіками.
Ледь встигли вони зустрітися всі в залі, як тут і гості не забарились. Першим, звісно, як і попереднього разу, поважно виринув Моріус, і Лілліан аж перекосило. За ним ввійшла Феланда, а потім і близнючки. Та не такими вже й однаковими вони були: Ро́самунд із срібним, як у Еріана й Феланди, волоссям, у чорному короткому пальтечку й високих чобітках на каблуку. Вона виглядала жвавою й веселою. Біле, немов іній, хвилясте волосся довгими пасмами прикривало її плечі, великі блакитні очі щиро блищали, оглядаючи залу. Інша, Роселі́нд, була більш похмурою й не такою привітною. Волосся у неї було таке ж довге й хвилясте, проте більш карамельного відтінку й заплетене в товсту косу. Й одягнена вона була зовсім по-іншому – широке пальто в шотландську клітинку, масивний зелений шарф, що звисав аж до колін, чорні колготки й невисокі черевики на товстій підошві. Загалом, вигляд у неї був так званої «британської розумниці». Жовті очі її були не такими теплими, як у Еріана, й взагалі її вигляд відштовхував своєю тьмяністю. Обидві дівчини були доволі симпатичними, не менш, ніж сам Еріан. У обох рівненькі витончені носики й повні губи, ніжна шкіра, що відносила їх до данської аристократії, гострі вилиці, нижній контур обличчя та підборіддя.
- Братику! – Росамунд лиш ввійшла в залу, одразу попрямувала до Еріана і радісно повисла у нього на шиї. – Скучила.
Еріан насилу витримав обійми сестри і через силу їй посміхнувся.
- Синку… – вдавано люб’язно озвалась Феланда й собі попрямувала обіймати Еріана. – Як добре складаються твої справи тут? – запитала вона й скоса глянула на Лілліан.
- Чудово, мамо, дякую.
- Мої вітання. – сухо проскрипів Моріус й прищурився, знову прицінившись до Юі. – Бачу, успіхи молодшого Сандервіка стрімко зростають, гм? – та не давши Соренові щось відповісти, обернувся до Ліллі. – А ти, Лілліан, чим займаєшся?
Якби вона могла, зі злості нагодувала б його солідолом, аби його противний голос так не скрипів. Та стрималась і натягнула фальшиву посмішку:
- Не хвилюйтесь, дядьку. Байдики не б’ю.
- Лілліан допомагає мені у веденні справ Академії. Займається всякими папірцями й рейтинговими списками. – вдоволено відповів Еріан.
- Гм-м… Ти довірив їй таку відповідальну роботу? – зіронізував Моріус і Лілліан всередині аж закипіла.
- Все гаразд, вона чудово справляється. – знову прикрив її Еріан.
- Що ж, - за якусь хвильку знову озвався Моріус, - а що скаже інша перлина цієї Академії?
Він повернувся до Юі і знову поглянув на неї своїм прискіпливим поглядом.
- О, а це друга дочка дядька Мортена? – поцікавилась Росамунд. – Ти справжня Еберг! – посміхнулась вона. – У тебе таке ж чудове срібне волосся. Й ім’я у тебе цікаве…
- Це тому, що мій батько начебто мав бути японцем. – із натиском у голосі відказала Юі, перевівши гострий погляд на Моріуса.
Феланда невдоволено хмикнула, а Росамунд трохи спантеличила сердита відповідь Юі, й вона надула рожеві щічки.
- Давайте перейдем до справи. – дипломатично мовив Дортерус і заклав руки за спину, очікуючи пояснення візиту Ебергів.
- Й справді. – погодився Моріус. – Ви ще не знайомі з дівчатами. Це – близнючки Росамунд й Роселінд.
Коли він назвав їх імена, Роселінд й бровою не повела, а білявка привітно посміхнулась і захоплено витріщилась на Сорена.
- Я вирішив перевести їх сюди на навчання. – продовжив старий Еберг. - Для різноманітності. Щоб їх навчання йшло тут належним чином, їм потрібні викладачі із елітного складу. Словом, Сандервіки.
- Як..? – розгублено озвалась Лілліан. – Але…