Та Моріус не дав їй договорити.
- Вибирай. – наказав він Росамунд.
Білявка одразу втішилась, й на мить не задумавшись, тицьнула пальцем у бік Сорена.
- Хочу його!
Усі лише вражено витріщились, не в змозі щось сказати. Сорен й собі розгубився.
- Але… в мене вже є студентка… - відповів він.
- Нічого, знайдемо їй іншого викладача. – байдуже відказав Моріус. – Як і Юі.
- Що?! – обурилась срібноволоса.
- Це без потреби. Я можу навчати обох. – суворо відповів на те Дортерус.
- Доволі ризикований крок, - почав був Моріус, - я не збираюсь хвилюватися за навчання племінниць.
- Юі навчатиму тільки я й ніхто інший! – Дортеруса вже роздратували слова Еберга. – Хвилюватися за навчання Роселінд не доведеться.
Моріус сухо посміхнувся.
- Що ж, раз ти такий впевнений, я й заперечувати не буду.
Білявка Росамунд, яку вже втомили ці балачки навколо, довго не думаючи, попрямувала просто до Сорена й кинулась йому на шию. Срібноволосий Сандервік ще більше розгубився, а за хвильку посміхнувся, і Росамунд щось вдоволено прошепотіла йому на вухо.
Інша й собі підійшла ближче до Юі й посміхнулась їй.
- Я рада познайомитись з тобою, сестричко!
«А вона, начебто, не така вже й похмура…» - подумалось Юі і вона натягнула вимушену посмішку у відповідь.
- Еріане, подбай про сестер. – строго наказала йому Феланда й вони з Моріусом покинули Академію.
Лілліан все ще приголомшено дивилась то на одного Сандервіка, то на іншого. Сорен, схоже, взагалі не переймався Карін і вже про щось задоволено перемовлявся із Росамунд. Дортерус байдуже розвернувся і пішов геть, а Юі неохоче відповідала на питання Роселінд.
- Можеш називати мене Ліндою, а сестру – Рос. Це щоб не плутатись в іменах. – знову посміхнулась Юі Роселінд. – Я й справді рада із тобою зустрітися, гадаю, ми станемо подругами.
- Ага… - Юі не знала, що на те відповісти. Вона все поглядала на Сорена, не розуміючи, чому його зовсім не хвилює подальша доля Карін.
- Еріане… - Лілліан хотіла щось сказати, та він одразу після зникнення мами й дядька, невдоволено попрямував геть із зали. Вона пішла за ним.
Вийшовши у коридор, Еріан перестрів Карін. Слідом за ними вийшли й Сорен із щебетливою Росамунд й Карін вражено перевела на них погляд.
- Ходімо зі мною. – Еріан одразу поклав їй руку на плече і вони швидко попрямували сходами наверх.
- Професоре… куди ми йдемо? – Карін не розуміла, що відбувалося. Їй не сподобався вираз обличчя Лілліан, і тим більше Сорена й тієї дівчини поряд із ним.
- У мій кабінет. Як прийдемо – розповім що й до чого.
Еріан оглянувся на Лілліан й невдоволено зблиснув своїми зміїними очима.
Зайшовши в кабінет, він важко зітхнув.
- У мене для тебе новини… Гадаю, невтішні. – похмуро почав він. – Від сьогодні твоїм індивідуальним навчанням займусь я.
Карін промовчала. Вона, здається, зрозуміла, що відбувається.
- Хто вона? – тихо запитала дівчина.
- Вони. – уточнив Еріан. – Мої молодші сестри-близнючки Рос і Лінда. Дядько Моріус, що є ректором Університету у Данії, розподілив їх між обома Сандервіками. І їхня поява тут мені теж зовсім не до вподоби…
- А Юі?
- Дортерус навчатиме обох.
- Ясно. – коротко відказала вона. – Що ж, нічого страшного в цьому немає.
Карін криво посміхнулась і Еріанові по-справжньому щиро стало її шкода.
- А як ти почуваєшся після попередніх подій? – поцікавився директор, стишивши голос.
Карін не відповіла нічого.
- Те, що я тобі зараз сповістив, куди гірше, правда?
Вона знову незворушно промовчала.
- Гаразд… - знову озвався він. – Гадаю, вчорашнє не повториться більше.
І дівчина нарешті ледь посміхнулась.
- Дякую, сенсей. Я піду…
Коли Карін зникла за дверима, Еріан задумався. Він давно помітив, що ця дівчина ідеально підходить молодшому Сандервіку. Але як це Сорен так легко погодився навчати Росамунд? Він, начебто, теж був небайдужим до японки. А ще її здібності – їй однозначно потрібен був такий наставник, як Сорен, бо Карін на кожному кроці треба пильнувати. Вона надто переоцінює свої можливості…
Глава п’ятнадцята
Подарунок старого мага
Вкрай важко Карін було змиритися з тим, що її місце зайняла інша. Дівчина звикла до навчання у Сорена. Він дуже терпляче виконував свою роботу. Напрочуд спокійно й обережно показував, як використовувати магію. Часто він влаштовував все так, щоб ця магія виглядала неймовірно красиво, й такі моменти ставали найяскравішими спогадами.