Росамунд ніяково здвигнула плечима, взяла свої зошити і пішла геть.
- І, мабуть… не приходь більше. – додав він на порозі й зачинив двері.
Лиш вона зникла, Сорен відчув ще більшу пустоту. В його будинку камін не згасав і завжди було тепло, та йому здавалося, що він покривається кригою. Із голови не виходила Карін і те, як вона торкнулася його волосся. Неначе обпекла. Він і досі чув той дотик її пальців і в тому місці аж хотілося видерти волосся, аби більше не відчувати.
Він посидів перед каміном, проте так і не заспокоївся. Почав ходити кімнатою туди-сюди, та це зовсім не допомогло, ані каплі. Сорен не розумів, що із ним. Йому ж мало бути байдуже, у нього була Рос, смішна і часто капризна, мов маленька розбалувана дівчинка. Що йому до Карін? Вона була для нього лиш студенткою із Японії всього на три місяці, із яких він навчав її лише один… Щось не так… Щось геть не так, як мало бути, і Сорену це дедалі більше не подобалось.
Кілька годин він рахував свої кроки між стінами кабінету і все не міг знайти собі місця. Пояснення того, що із ним. Це якісь чари чи що? Та несподівано в його двері постукали і Сорен налякано здригнувся. Він поспіхом відкрив двері і розчаровано перемінився на обличчі.
- А, це всього лиш ти, Юі…
- Всього лиш я?! – розгнівалась дівчина. – Це неповага, бовдуре! І кого ж ти очікував побачити?
- Я, - розгубився він, - не знаю… Пробач, не хотів тебе образити… Може, чаю? Щось мені підказує, що ти надовго.
- Авжеж, чаю! Лавандового, бо я дуже зла на тебе, Сорене! – сердито промовила Юі і, сівши за стіл, стала спостерігати за ним. І раптом вона зрозуміла, що Сорен якийсь дуже подавлений. Це її трохи здивувало.
- З тобою все гаразд? – запитала Юі.
- Ні. – прямо відповів Сорен. – Добре, що ти прийшла, гадаю, мені потрібно із кимось поговорити.
- А що сталося? – вже тихіше запитала вона і трохи схвилювалась.
Сорен мовчки готував чай, випробовуючи терпіння дівчини. Потім підійшов до каміну і підкинув дров. Юі вже вмирала від нетерплячки.
- То що сталось, Сорене?
Він протягнув Юі чашку, ще одну взяв собі і сів перед каміном.
- Іди сюди. – покликав він її. – Не знаю, з чого почати…
Юі сіла поряд на підлогу і терпляче чекала. Поки Сорен підбирав слова, вона дедалі більше розуміла, що він і справді загубився серед своїх думок.
- Я вже кілька днів не бачу в Академії Карін… І…
- Вона поїхала. – перебила його Юі.
- Тобто? – Сорен перевів уже здивований погляд із полум’я на неї. - Куди?
- Як це «куди»? – розсердилась дівчина. – Вже тиждень, як Карін повернулась у Японію.
Тут Сорен і справді розгубився. Він геть забув, що три місяці вже минуло. Але… на хвильку йому здалося, що вона поїхала швидше, ніж мала би.
- Нічого не сказала…
- Вона нікому нічого не сказала. – засмучено додала Юі. – Коли вона одного дня не з’явилась на заняттях, я пішла в її кімнату, та мені ніхто не відчинив. Внизу місіс Грейвуд пояснила, в чому справа.
Сорен задумався. Тепер його це по-справжньому непокоїло.
- Зі мною коїться щось не те, Юі… Минулого тижня я побачив Карін у бібліотеці. Там більше нікого не було, окрім нас і я підійшов та сів поруч неї. Уявлення не маю, нащо, і про що я збирався із нею розмовляти, та мене наче щось притягнуло. Я запитав, чи ненавидить вона мене, а вона лиш посміхнулась і сказала, що це неможливо. А потім пішла… В той момент усе начебто перевернулось… Я наче був у важкому сні і прокинувся… - він опустив голову й поставив чашку на підлогу. Голос в Сорена ледь помітно тремтів. – Раніше я ніколи й гадки не мав, що однієї миті все раптово зміниться в іншу сторону. Я не уявляв, що коли-небудь зможу накричати й прогнати Рос, і хвилюватися через те, що Карін повернулась додому… То що зі мною, гм?
Юі вражено дивилась на Сорена і не могла повірити, що він це сказав. За весь той час, що в нього стала навчатися Росамунд, він жодного разу й словом не обмовився про Карін. Наче її й не існувало взагалі. А тут…
- Сорене, - розсудливо озвалась Юі, - ввімкни здоровий глузд. Лінда не раз мені говорила, що Росамунд запаморочила тобі голову…
- Вона справді так казала? – здивувався Сорен. – Але ж Рос – її рідна сестра, як Лінда може бути налаштована проти неї?
Тут Юі розгубилась. Їй ні разу не приходило в голову, чому Лінда так недолюблює Рос. Вони начебто не в таких вже й поганих стосунках, проте Роселінд дуже часто нарікала на сестру. Це здавалось трохи дивним…