- Ем… Доволі часто Лінда говорила про те, що Рос ніяк не може вирости, зараз вона ще більш капризна, ніж в дитинстві. Взяти хоча б те, як вона, ледь встигнувши тут з’явитися, зажадала, щоб її викладачем став саме ти. І те, що в тебе вже є студентка, її не зупинило.
- Хочеш сказати, що Роселінд осуджувала примхи Росамунд на рахунок мене?
І раптом Юі згадала слова Лінди на рахунок Карін. Вона сказала: «Бідолашна Карін! Рос так нагло посунула її і зайняла місце поряд із Сореном…». І охоче налаштовувала її та Дортеруса проти Сорена, примовляючи, що той – несусвітній осел, так легко піддався Росамунд… Дортерус і так не раз злився на Сорена, адже той ніколи так просто не піддавався впливу лицемірних жінок, а тут він ледь чи не плазував за Рос на колінах. «Ти жалюгідний, Сорене!» - дратувався Дортерус і Сорен віддалявся все більше і більше, а останнім часом і взагалі розмовляти із братом перестав.
- Не можу сказати, що вона була на боці Карін, проте точно не на боці сестри… Стривай, ми не про те говоримо! – нахмурилась Юі. – Ти сказав, що тебе непокоїть те, що Карін зникла..?
- Непокоїть… Що? – раптом наче опам’ятався Сорен. Він зненацька згадав, як Юі розповіла про те, що Вільям залишив Карін. Тоді Сорен не підтримав її, і зараз раптом зрозумів, що саме він мав це зробити, а не хто-небудь інший. І одного разу її поранили на практичних заняттях – він не допоміг їй. Ще якось вона підвернула ногу, коли упала – він бачив це, та не підійшов і не протягнув їй руку… А зараз вона зникла так само несподівано, як і з’явилась, і він справді не може з цим змиритися. - Який же я ідіот… Як ти й сказала – я справжній бовдур! Як же я раніше не зрозумів… Коли вона торкнулась мене тоді в бібліотеці, я знаю, що сталося. Вона намагалась розсіяти перед моїми очима морок…
Юі вдоволено спостерігала за ним і мимоволі її тішило те, що він сам зрозумів, хто для нього Карін. Вона прийшла сюди, щоб щось зробити для цього, та врешті решт їй майже не довелось втручатися – Сорен, ділячись своїми переживаннями, сам розібрався у собі.
- Нарешті до тебе дійшло. Не такий ти вже й телепень! – захихотіла вона. – Заспокойся. Ранок завжди мудріше вечора, тож тобі варто добре виспатися. Завтра на тебе чекає важкий день. Ах, - вона наче щось пригадала і посуворішала, - намагайся не бачитися взагалі із Рос, доки не повернешся.
- Доки не повернусь? – здивовано перепитав Сорен. – На що ти натякаєш?
- Саме на те й натякаю! – підморгнула вона йому й пішла геть.
Глава вісімнадцята
Розсіяна тьма
- Чому це Карін повернулась із Англії, до того ж швидше? – занепокоєно гадала Ширао, спостерігаючи за дівчиною на подвір’ї із вікна свого кабінету. – Хатае, невже я помилилась на рахунок молодшого Сандервіка? Я думала, це неможливо.
Хатае посміхнувся, та на його обличчі було видно таке ж саме занепокоєння, як і в директора.
- Авжеж, не помилилась. – спокійно відповіла Нора, розсівшись в одному із плетених крісел в кабінеті Ширао. – Там щось інше. Хтось втрутився.
Ширао зацікавлено обернулась на Нору.
- Що ти маєш на увазі? – поцікавилась вона.
- Інша жінка. В Академії срібноволосий Сорен дуже оточений увагою протилежної статі.
- Щоб це була інша жінка, вона має бути неабиякою, аби зацікавити Сандервіка більше, ніж Карін. Невже він не помітив її здібностей? Адже вони мали б привернути його увагу… - розсудливо озвався Хатае.
- Нам потрібно її покликати і розпитати трохи. – вирішила Ширао. – Хатае, зви її негайно.
Хатае покірно вийшов. Нора вмостилась ще зручніше і вдоволено зітхнула. Це крісло їй дуже подобалося.
- Ти не проти, якщо я послухаю? – запитала руда директора.
Ширао хитро посміхнулась.
- Я не те, щоб не проти – думаю, ти маєш почути, що й до чого.
- Чудовенько. – втішилась бібліотекарка.
За мить Сандервік повернувся разом із Карін. Вона виглядала втомленою і засмученою.
«Точно щось не те…» - гадала собі руда, з інтересом приглянувшись до дівчини.
- Доброго дня, Мізу-сан, Норо-сенпай… В Англії я подружилась із вашою племінницею Юі…
Нора засвітилась своєю широкою посмішкою із стисненими зубами.
- Ще б пак! Сподіваюсь, ти витримала її важкий характер?
- Ем… я б не сказала, що в Юі важкий характер. Вона мила. – посміхнулась Карін.
- То як тобі в Англії? – додала Ширао. – Тобі сподобався твій викладач?