- Не хвилюйся. – озвалась Юі до Сорена. – Він знає, як зарадити.
Сорен опустив голову. Він відчував себе винним у тому, що сталося. Найгірше те, що він не знав, як впоратися із цим самотужки, і довелось покликати брата.
- Я нездара… - він потер руками очі. – Ну от що б я робив, якби не Дортерус? Скільки ще мені гнатися за магією, щоб стати таким, як він?
- Не верзи дурниць! – сердито відповіла йому Юі. – Ти не повинен порівнювати себе із Дортерусом. У кожного свій шлях. У чомусь ти позаду нього, а в чомусь попереду. До того ж, твій потенціал сковує те прокляття, я гадаю. Ти розумний і наполегливий, і саме ці якості тебе прикрашають найбільше. Тож перестань думати, що тобі до брата далеко.
Сорен здивовано поглянув на Юі.
- Неочікувано… - промовив він. – Дякую…
- Ну що ти… Я сказала правду. – і вона посміхнулась. – А ще я рада, що вона повернулась…
За хвильку з’явився Дортерус, прихопивши із собою ще якесь зілля.
- Ось, ледве знайшов для нього потрібний інгредієнт.
- Що це? – поцікавився Сорен.
- Це потрібно їй дати випити негайно, щоб прийшла до тями. Підніми їй трохи голову.
Сорен слухняно виконав наказ брата. Дортерус влив Карін в рот кілька крапель зілля і щось прошепотів, якесь заклинання. Майже одразу вона розплющила очі.
- Чудово. – пробурмотів Дортерус. – Як ти почуваєшся?
- Сенсей… - в’яло відповіла вона. – Умм… начебто добре, лиш голова… болить…
- Це пройде.
Він узяв мазь, яку приніс спочатку, і став втирати її в руку Карін, потім у іншу. Помалу синява зійшла і руки дівчини стали трохи теплішими.
- Заплющ очі. – наказав він їй і коли вона це зробила, промовив заклинання. - Aptorés mértend tamánte hélicos anártum lavirét sabargó!
Судини на руках Карін стали яскраво сяяти, від болю вона вся аж зіщулилась. Дортерус міцно тримав її за руки доти, поки синява й зовсім не зійшла. І Карін знесилено схилилась на його плече.
- Усе гаразд, все добре. – тихо сказав їй Дортерус і торкнувся долонею гарячого чола. – А тепер поспи. Сорене… вкрий її чимось. Через кілька годин температура має стати нормальною. Якщо ні – клич. А ще їй снитимуться кошмари.
- Гаразд… - відповів він, відчуваючи, що ніч буде довгою.
До ранку Карін не могла спати спокійно. Вона кричала уві сні, перекидаючись із боку на бік, щось нерозбірливо говорила. Соренові насилу вдавалось її заспокоїти. Температура й справді спала, проте не так швидко, як він собі думав, і вже на світанку дівчина нарешті заспокоїлась і спала тихо, немов мишка. Біля дев’ятої вона прокинулась і сіла. Добре, що в Сорена заняття були пізніше, й він думав попросити Юі приглянути за Карін.
- Доброго ранку. Як ти? – Сорен сів скраю біля дівчини і уважно розглянув її обличчя. Він посміхався.
Карін зніяковіла. Вона намагалась пригадати, що вчора сталося, але останнє, що вона пам’ятала, це як торкнулась Соренового обличчя і стерла шрами, а потім її руки посиніли. Далі вона пригадувала лише якісь жахіття.
- Нібито добре. Що… що вчора сталось? – дівчина виглядала спантеличеною.
- Ти не пам’ятаєш?
- Не все…
- У тебе посиніли руки, а далі ти втратила свідомість. Я покликав Дортеруса та Юі. Він приніс із собою якесь зілля, розтер маззю твої руки і за допомогою заклинання позбавив тієї синяви. То ж зараз все гаразд. А ще вночі ти погано спала, мабуть, тобі снились кошмари…
- Угх… - вона ніяково опустила голову.
Карін бентежило те, що вона ночувала в кабінеті у Сорена, до того ж він, імовірно, не спав і весь час був поруч.
- Пробач… я лише додала тобі проблем…
- Проблем? – Сорен здивувався. – Що за дурниці? Карін, це я маю тобі ще подякувати… - він узяв її за руку і легенько поцілував. - Але, більше такого не роби.
- Чого? – не зрозуміла вона.
- Ти намагалась позбавити мене прокляття і для цього відняла половину темної магії, чи не так? Це могло тобі дорого обійтися. Пообіцяй, що більше такого не робитимеш. Я хвилювався за тебе, не змушуй мене хвилюватися ще більше…
- Гаразд… - винувато озвалась Карін. – Сорене… Чому твої очі сяяли фіолетовим, а зараз… по-різному?
- Мм… - Сорен трохи розгубився. – Та магія у мені світиться так. Із самого дитинства. Підозрюю, це сталося одразу після знайомства із батьком Лілліан та Юі. Він маніпулював мною упродовж усього цього часу… Якщо б я позбавився цього прокляття, мої очі сяяли б так само, як і в Дортеруса.