«Мабуть, вона теж до всього цього причетна…» - похмуро подумала вона. Хоч вони із Рос не дуже й дружні, та все-таки сестри. А ще срібноволосій не подобались відносини Еріана і Росамунд. Близнючка надто сильно любить братика, а от він її терпіти не може. Але чому? Хіба лише через те, що вона така примхлива?..
Нараз думки Юі перервав Дортерус. Він тихо з’явився нізвідки і сів навпроти неї за стіл.
- Про що це ти так задумалась? – лагідно запитав він.
Юі спочатку розгубилась, а за мить спохмурніла, повернувшись до своїх думок.
- Не знаю… Про все. – ніяково відповіла вона.
- Усе ж начебто добре. Особливо те, що Карін повернулась, чи не так?
І зненацька Юі чомусь пригадала те, як подруга із Японії зупинила ту зміюку… Її очиська світились таким жовтим полум’ям, що й досі мерехтіли перед Юі. То було звичайне заклинання японською, але Карін так легко і просто, навіть спокійно змусила піти тварюку геть. А вона ледь не з усіх сил відбивалась і результату майже не було. Чи, невже, Карін настільки сильна? Чи, може, вона теж щось побачила у тих зміїних очах?
- Що? – знову відволік її Дортерус і посміхнувся. – Що там відбувається, у твоїй голові?
Юі перевела погляд на нього.
- Я згадала, як Карін зупинила зміюку, що напала на нас у коридорі Академії. Тоді вона буквально за секунду прогнала її геть… Я й досі не можу зрозуміти, як це відбулося…
Раптом Дортерус і собі щось пригадав і серйозно задумався.
- Я геть забув… Дідько, останнім часом я забуваю надто багато речей… Зі мною щось не так…
- Що… забув? – вона здивовано дивилась на Дортеруса і аж занепокоїлась.
- Забув… розповісти тобі про Карін. Недавно в Академії з’явилась іще одна істота і напала на Сорена.
Юі аж затамувала подих.
- Що? Коли це сталося?
- День перед тим, як він відправився у Японію. Сорен намагався відбитися від дивної білосніжної собацюри із жовтими очиськами і з закрученими рогами на голові. Все дійшло до того, що йому довелось використати управління живою енергією, а це віднімає у нього дуже багато сил, зокрема й через те, що його тілом володіє та фіолетова магія. Я нагодився саме вчасно. Та коли із коридору у вестибюль ввійшли Роселінд і Карін, собака раптом покірно припала Лінді до ніг і заскавчала. А потім Карін торкнулась рукою її морди, прошепотіла японською, щоб вона забиралась геть, і та зникла. А потім Карін сказала, що, імовірно, це людина.
Юі приголомшено дивилась на Сандервіка. Після того, що він розповів, вона вже була упевнена, що й із Карін щось не так.
- Гадаю, вона знає, хто це. – додав Дортерус.
- Хто перевтілений? – перепитала здивовано Юі.
Дортерус ствердно кивнув. Вони обоє задумались. Ситуація навколо Ебергів щораз більше згущувала хмари і заплутаних здогадок стрімко більшало. Яким чином близнючки причетні до того, що відбувалося навколо? І що знає спокійна миленька Карін? Чому Еріан так не любить сестер й добивається уваги Лілліан? І тут Юі аж завмерла… Здається, вона уже бачила ті зміїні очі…
- Це містечко тепер виглядає зовсім інакше… - ледь посміхнувшись, тихенько озвалась Карін.
- Підозрюю, ти не про погоду говориш.
Сорен зацікавлено поглянув на неї і вона знову посміхнулась.
- Авжеж, ні. Карлайл мені дуже подобається… Своєю атмосферністю, будинками у вікторіанському стилі й барвистими вазонами на підвіконнях, затишними кав’ярнями… Це містечко пам’ятає усі ті прогулянки, але зараз усе інакше… А куди ми ідемо?
- Хочу показати тобі одне місце. Я збирався це зробити ще у той день, коли з’явились близнючки, але… - і Сорен спохмурнів.
- Усе гаразд. Ти не винен, що все так сталося. – Карін спробувала його заспокоїти.
Він мовчки погоджувався із нею, бо так воно й було, але його все-одно непокоїло те, що він так легко потрапив у сіті близнючки Рос. Проте, Карін знову була поруч і, здавалося, все скоро вирішиться належним чином.
- Ну, ми прийшли.
Вони зупинились перед якимись дверима. Нічого незвичайного – просто чорні-пречорні дерев’яні двері із маленьким, як блюдце, круглим віконечком, за яким майже не можна було щось розгледіти, а десь на рівні грудей була виїмка у вигляді відбитка долоні із стуленими пальцями. Стіна будинку, де розміщувався той вхід, була оранжевою, і ті двері на її фоні здавалися надзвичайно темними.