- Ка… рін… годі… - простогнав він і упав непритомним. Вона спробувала його втримати, та Сорен був надто важким, і вона разом із ним упала на коліна.
- Сорене? Ні… - схвилювалась дівчина. – Отямся, Сорене…
Вона гладила його волосся, трясла, та він не прокидався.
- Тільки не це… Так не мало… бути… Сорене… прокинься… - Карін відчувала, що й сама втрачає свідомість. Потрібно було позвати на допомогу когось іншого…
Еріан перебирав у бібліотеці книги, шукаючи щось таке, що б пояснило йому, як впоратися із магами-паразитами і позбавити їх залежності один від одного, як раптом його хтось тихо покликав. Він одразу зрозумів, що голос іде не звідси. Коли мага, здатного до транспортації, хтось кликав на допомогу, йому не обов’язково було знати місце, куди він мав переміститися. Поклик сам переміщував його, куди треба. І він дуже здивувався, коли, перемістившись у кабінет молодшого Сандервіка, побачив на підлозі двох непритомних – його і Карін. Підійшовши і приглянувшись, директор помітив на її руках синяву. Далі він перевірив у Сорена пульс і, полегшено зітхнувши, відкрив йому одне око. Те злегка мерехтіло зеленуватим сяйвом. Інше – так само. Еріан здивувався ще більше.
- От дідько… Ти ж так геть уб’єш себе, Карін…
Він замислився. Можна було б використати септору, аби привести її до тями, але заклинання, які він пригадав, не такі вже й швидкодіючі. До того ж, без зілля вони не подіють. Інший варіант – використати власні здібності, проте таке він рідко практикував й на кожного, кого доводилось приводити до тями гіпнозом, діяло по-різному. А Карін і без того слабка, може не витримати навантаження.
«Оце ситуація…» - Еріан потер рукою брову. І раптом, поглянувши на Сорена, придумав, що робити. Вивести зі сну треба було його, а не Карін. Авжеж, адже рятувати її від своєї ж магії має лише він, про це однозначно свідчить сяйво його очей… Нарешті чисте.
Трохи пововтузившись біля нього, Еріан перевернув Сорена горілиць15.
- Hovedét. – сказав Еріан і «занурився» у голову Сорена. Для Еберга виглядало так, неначе він знаходився всередині його снів. Він знав, що буде важко, адже місце, в якому перебувала свідомість Сандервіка, була геть йому незнайомою. Він блукав якимось садом-лабіринтом. І раптом перестрів Юго. Той щось заговорив до Сорена, та Еріан слів не почув. Вони просто німо ворушили губами. Далі цих двоє відійшли далі й зустріли якогось срібноволосого чоловіка. Еріан не був упевнений, але йому здалося, що то був дядько Мортен. Його він дуже рідко бачив, й то ще малим, тому обличчя добре не запам’ятав. Той нібито Мортен став перед Сореном і почав щось йому розповідати, показуючи в долоні дивну магію фіолетового кольору. Це Еріана занепокоїло – він зрозумів, що магія, яку забрала у нього Карін, все ще бореться із ним у його підсвідомості, тому Сорена потрібно було будь-що вивести звідси. То був не просто сад – лабіринт ілюзій. Точніше, однієї і, схоже, зовсім невдалої. Еріан намагався щось сказати, та ніхто його не чув. Як і він нікого з них. Ухопити його за руку й силоміць забрати теж не вдалося. Наостанок Еріан спробував використати магію – ще одну свою здібність відтворювати ілюзії подій. На превелике щастя це йому вдалося і він став малювати на руках Мортена кров. А потім і на руках Юго. Сандервік відсахнувся. Він спочатку налякано дивився на одного й іншого, а потім відступив кілька кроків назад й оглянувся. Одразу ж на стіні топіа́рів16 Еріан намалював прохід і Сорен зник у ньому, вийшовши на іншу стежину лабіринту. Із кожним таким переходом стіни меншали і коли стали десь на рівні грудей, Сандервік зміг розгледіти, де закінчується той сад, і кинувся геть звідти.
Мить – і Еріан знову опинився у кабінеті Сорена. Той заворушив губами, намагаючи щось сказати і сильніше стиснув повіки.
- Сорене… ти чуєш мій голос? Árise! – наказав Еріан, протягнувши долоню перед його обличчям, і Сорен розплющив сяючі очі. Еберг одразу зник.
Сандервік схопився обома руками за голову, намагаючись пригадати, що сталося. Перед очима все розпливалося. Він потер їх і навколо стало видніше. Хлопець відчував, що його очі сяють. Раптом він помітив поруч на підлозі непритомну студентку і пригадав, що сталося кілька хвилин назад. Сорен трохи схвилювався. Все мало бути трохи не так і те, що Карін втратила свідомість, його відверто лякало. Чи спрацює те, що він мав зробити?